Чардаш Мадяра (Частина 4)

Тут слід враховувати ще один важливий момент. Ось ця бригада ГРУ, яка поїхала підправляти вибори, насправді — додаткові сили на додачу до тих, що там квартирували останні років 10 і, між іншим, діяли проти України із західного напрямку. Як це раніше було в Німеччині чи Австрії, там їх ніхто не чіпав, хоч і знали, скільки цієї «піхоти» там перебуває. Коли керівництво конкретної країни максимально лояльне до «лаптів», там укладається негласна угода про те, що шпигунів не чіпають, а ті — базуються в країні, але не проводять у ній активних заходів, а виїжджають звідти на «гастролі» в сусідні країни, до нас — зокрема.

Історія показує, що у цієї схеми є друге дно, яке лоялісти намагаються не помічати. Щойно режим у країні змінюється і кремлю стає зрозуміло, що колишніх солодких стосунків уже не буде, вся ця шпигунська маса починає працювати вже всередині країни і проти неї. Це як шлункові соки, які можуть робити свою справу, а можуть і зжерти стінки шлунка. І ось зараз там відбудеться щось подібне. Якою буде реакція нової влади на все те, що в країну притягнув Вітя — поки говорити зарано, але напевно, і тут партнери по ЄС та НАТО запропонують варіанти зачистки галявини.

Можливо, найближчими днями стане відомо про те, як саме «лапті» брали участь у процесі виборів і скільки зусиль доклали, але судячи з того, що вдалося побачити у ворожому сегменті мережі, ці зусилля були максимальними. Москва явно не хотіла втрачати свій форпост не просто в Європі, а на західному кордоні України, де активно діє агентура їхньої військової розвідки, і плюс до того, їм потрібно було мати гарантоване право вето на рішення ЄС та НАТО, що Орбан робив без особливих проблем і за першим свистком кремля. Фіцо на таке не здатний у принципі, оскільки не має структур, які б його підтримували у власній країні.

Він міг піднімати пір’я як “ведений”, а саме — за компанію з Орбаном, але не більше. Тож втрата Орбана — вкрай болісна для кремля, і можна не сумніватися в тому, що до Мадяра або вже зайшли, або зайдуть емісари, які зроблять пропозицію, від якої неможливо відмовитися, а саме — ті самі відкати, які мав Вітя. Можна тільки сподіватися на те, що Мадяр встоїть, але тут проблема глибша.

Як і з війною в Україні, тут вийшов стратегічний провал. Москва мобілізувала всі свої найкращі сили для того, щоб утримати щоки Орбана над його прем’єрським кріслом, але не змогла. Простіше кажучи, вона показує нездатність досягати стратегічних цілей як військовим, так і «конторським» шляхом, у чому зазвичай була сильна, навіть задіявши всі свої ресурси. І мова вже не стільки про те, що ресурсів цих не вистачає, а схоже на те, що вже втрачено навик і прослідковується поступова деградація самих основ путінського режиму.

Ще один вкрай важливий момент, який уже зараз чудово видно. Такі ж максимальні зусилля для утримання Вітька при владі доклав і Додік. А як ми пам’ятаємо, він давно вирішив, що в ситуаціях, коли йдеться про вибори, його благословення стає вирішальним для виграшу його креатури. Справді, він і сам з десяток разів закликав угорців голосувати за свого друга, і це робили вже на землі самої Угорщини його держсекретар і віцепрезидент, що є безпрецедентним втручанням у передвиборчу кампанію, з одного боку, а з іншого — безпрецедентним актом, вчиненим верховною владою США. Ще ні разу Тромб так не вкладався особистим авторитетом і авторитетом посади президента США, яку він зараз обіймає, а результат виявився просто катастрофічним.

Достатньо тільки уявити, що Орбан таки переміг би, нехай і з мінімальним відривом від конкурента, Тромб тут же, безумовно, став би розповідати про те, що це його особиста підтримка все і вирішила. Але методом від протилежного можна сказати, що його підтримка все і вбила. Адже не секрет, що імідж Тромба в Європі впав набагато нижче нульової позначки, а тому при здоровому глузді та твердій пам’яті йому б не варто було взагалі якось артикулювати свою позицію. І ось тепер він сам побачив, чого варта його власна позиція і яке ставлення до нього, наче в дружній Угорщині. На запитання про його відношення до нищівної поразки Орбана, Додік взагалі нічого не став відповідати і пішов від журналістів з думкою: «Ні! Такий хокей нам не потрібен!»

Ну і наостанок є сенс згадати Бібі Нетаньягу, який вважав Орбана особистим другом і навіть посилав свого сина до Будапешта, щоб той агітував за Вітька. І це при тому, що його уряд пообіцяв Хезболлі розкрити всі деталі операції «Пейджер», які розгорталися на території Угорщини. Але в будь-якому разі для Бібі це стало сумною новиною, оскільки він брав Угорщину за зразок для відпрацювання техніки придушення опозиції та ЗМІ.

Таким чином, це — перші враження від минулих виборів, і поки що сміливо можна зробити лише один висновок: одним кремлівським кротом при владі стало менше. Ну а найближчий час покаже, чи займе місце старого крота новий. Це стане помітно найближчими тижнями.