Авторка перекладу: Світлана
На самому початку цього місяця британське видання Economist опублікувало результати журналістського розслідування, яке проливає світло для своїх читачів на суть військової «мощі», а як наслідок – амбіцій курника на військову перевагу ледь не над усім світом. При цьому було вжито заходів для того, щоб більшу частину інформації отримати з першоджерел, тобто з середовища контрактників, які завербувалися для війни в Україні. Автори дослідження стверджують, що свої висновки вони роблять на особистому спілкуванні, а також на численних копіях військових і банківських документів, фотографіях, відео та скріншотах листування контрактників зі своїм командуванням. Тобто викладене у статті має безліч різних джерел, які так чи інакше і незалежно одне від одного підтверджують викладене у статті.
Для нас це дослідження не буде якимось одкровенням, але можна тільки уявити, якою була реакція на матеріал у тих читачів видання, які не мають нашого досвіду. Автори тексту стверджують, що всі їхні контакти описують передову як ринок, де все має свою ціну, – дрони, медалі, відпустка додому і саме життя. Тобто самі учасники цієї бійні розуміють, що насамперед уся ця війна – величезний маркетплейс, на якому все продається і купується. А рушієм цієї гігантської торгівлі є державне фінансування контрактів, де кожен новий контрактник розглядається цим ринком як банка з грошима.
Видання простежило витоки цього стану речей та дійшло висновку про те, що після того як спроба примусової мобілізації військовозобов’язаних восени 2022 року спровокувала масову втечу потенційних рекрутів із курника, кремль більше не повторював таких дослідів. Імовірно, саме це і є тим гальмом, яке утримує прутіна від нових хвиль мобілізації. Кордон федерації величезний, і весь його контролювати просто неможливо, тому масову втечу звідти просто нікому й нічим зупиняти.
А таке цілком можливе, бо ситуація на фронті і, головне – стан самої армії, а також гігантські цвинтарі, які вже неможливо приховувати, кардинально відрізняють нинішню ситуацію від тієї, що була восени-взимку 22-го. Просто нагадаємо, що тоді лапті були в ейфорії від неминучості своєї перемоги, а відкат із низки окупованих територій сприймався як тимчасові проблеми, викликані бойовими діями навіть не на половину своєї сили. Була загальна думка про те, що треба ще трохи натиснути, і все буде вирішено. Простіше кажучи, контрактник ішов не лише по великі гроші, а й щоб мати можливість пограбувати, а зрештою – стати переможцем.
Нічого цього, крім грошей, давно немає, а є каліцтва, смерть, тортури або очікування всього цього, але за безумовно високу плату. Видання звертає увагу на те, що втрати лаптів на фронті суттєво зросли і, відповідно, зменшився потік охочих повоювати за гроші, а тому щонайменше 12 регіонів збільшили виплати, і в деяких регіонах «бонуси» за підписання контракту вже перевищують 4 мільйони рублів. Очевидно, що влада діє за принципом «Чого не можна купити за великі гроші, можна купити за дуже великі гроші», і поки ці гроші не закінчилися, підвищення ставок триває. Причому тепер контракт підписують ті, хто приблизно уявляє, куди він потрапить, але жадібність або безнадійний вигляд життєвої безвиході штовхає на цей крок. А з урахуванням того, як стискається невійськова частина економіки курника, контракт є єдиним способом швидко і багато заробити, хоч і з величезним ризиком для здоров’я та життя.
(Далі буде)