Ода Переможцю

Авторка перекладу: Світлана

В одній із сусідніх країн, яка випадково заблукала в ЄС і НАТО, невідворотно насувається день виборів, що відбудуться цими вихідними. Її нинішній правитель з ім’ям Переможець дуже сподівається зберегти свій трон, а разом з ним – заміський палац і, звісно ж, чималу годівницю, з якої не тільки він габаритно наїв собі щоки, а й весь його клан. Він пустив свої щупальця скрізь, де тільки можна підсмоктувати гроші з власного бюджету і, звісно ж, європейського.

Сімейний бізнес правителя так і називають – «Наша справа», що в оригінальному італійському варіанті звучить як «Коза ностра». Загалом йому треба зберегти статус-кво, бо якщо його не поведуть під присягу на посаду прем’єра, то присяга все одно буде, але вже в суді, в сенсі «правду, тільки правду і нічого, крім правди». Ну, а поки Переможець на посаді, то хто ж його посадить?

Але рейтинги показують, що він суттєво відстає від свого основного конкурента з явно провокаційним прізвищем Мадьяр. У зв’язку з цим на допомогу Переможцю кинулися всі його господарі. Хтось надіслав фахівців із виборів із ГРУ, а хтось – відрядив до нього цілого віцепрезидента. І ось останній кілька днів тому публічно називав правителя не тільки своїм другом, а й другом президента. А вже не на публіці, а в колі впливових людей віце звернув увагу на те, що президент приймав їхнього правителя в довірчих умовах, безпосередньо у гольф-клубі, і не лише там.

Важко сказати, що тут малося на увазі, але, можливо, йдеться про те, що вони мали рандеву на острові друга президента, відомого як Епштейн. Не виключено, що вони там грали не лише в гольф, а й у «котика та білочку», як це було описано у Леся. А судячи з того, хто і як зараз править у Штатах, така рекомендація могла б вказати на особливо довірчі стосунки. Словом, у хід пішло все, що тільки можна і навіть не можна, бо пряма агітація на користь одного з кандидатів, виконана главою іноземної держави, виглядає як втручання у виборчий процес.

Але найбільше місцеву публіку вразив намір Переможця дещо змінити слова гімну країни. На самому його початку начебто пропонується вставити рядки на кшталт таких:

«Хорошо быть кисею,
Хорошо – собакою.
Где хочу – пописяю,
Где хочу – покакаю».

Прямих підтверджень саме такого наміру кандидата начебто немає, натомість є більш категоричні промови правителя. Є документальне підтвердження, що правитель, звертаючись до прутіна, переконував його у своїй повній та беззастережній відданості і для посилення ефекту порівняв себе з мишею поряд із левом. Схоже на те, що Переможець мав на увазі сюжет байки Езопа, але прутін – неосвічений тип і цілком міг пропустити таку алегорію, мовляв, де миша і де лев… Хоча якщо на ситуацію подивитися з цього боку, то хто бачив лисого лева? Ну, а що стосується Переможця, то йому слід було порівняти себе з блохою в шерсті лева, на крайній випадок – із лобковою вошею.

У будь-якому разі, оточення Переможця зливає дедалі більше документів, із яких стає зрозуміле все, що той виконує останнім часом. Він не просто прийняв роль шниря прутіна, а й пишається цим своїм становищем. Щоправда, гордість ця не безкоштовна, але як казав Залізний Дроворуб із дитячої казки: «Двадцять доларів – завжди двадцять доларів».