Це – найперші оцінки, ще без урахування того, що буде обговорюватися і, можливо, що буде вирішено на переговорах Ірану та США в Ісламабаді, які мають розпочатися у п’ятницю. А ми ще раз нагадаємо, що приблизно такий кидок і констатацію «перемоги» було продемонстровано шоблою Тромба після «проби пера» у протистоянні з хуситами. Тут усе – те саме, тільки вже в набагато більшому масштабі, як у військовому, так і в політичному. Ізраїль тоді мав змогу отримати повне уявлення про те, що таке Тромб, але висновків зроблено не було, і найсумніше, що начебто розумні люди навіть зараз намагаються вигороджувати гольфіста, намагаючись розповісти, що «склянка наполовину повна, навіть на 9/10».
Зауважимо: ті, хто в Ізраїлі називають ситуацію провалом та катастрофою, звинувачують у цьому не Тромба, а Бібі. Так, Яїр Голан (Yair Golan) — ізраїльський політик і генерал-майор запасу ЦАХАЛ, один із найпомітніших лідерів лівоцентристського табору Ізраїлю, прокоментував «перемир’я» таким чином:
«Він (Бібі. – Ред.) пообіцяв «історичну перемогу» та безпеку в поколіннях, а насправді ми отримали стратегічний провал. ЦАХАЛ зробив свою справу з енергією та приніс здобутки, але уряд Нетаньягу-Смотрича-Бен-Гвіра знову не зміг привести їх до перемоги. Ядерну програму не знищено. Балістична загроза зберігається. Режим виходить із цієї війни сильнішим. ЦАХАЛ переміг – Ізраїль програв».
Ось так ситуація виглядає за відгуками тих, хто був залучений до цього військового конфлікту, і тепер можна перейти до попередніх оцінок того, до чого прийшли сторони на цей момент. За словами самого Додіка, який учора оголосив про те, що він змушений знищити «іранську цивілізацію», тепер він починає в цьому місці «золотий вік». Те, що діда серйозно попердолило на золоті, відомо всім, але ось така стрімка еволюція його оцінок однієї й тієї самої ситуації говорить про те, що «нобелівський синдром» у нього прогресує і набирає обертів. Але перейдімо до оцінок.
Отже, військова операція Ізраїлю та США проти Ірану виникла не сама по собі, а як продовження політики Тромба, який дуже хотів показати свою жорсткість і рішучість застосовувати силу направо і наліво. Щоправда, цю саму рішучість він не наважився виявити щодо основних геополітичних суперників – курника і насамперед – Китаю. Потренувавшись на Венесуелі, він вирішив, що Іран буде саме тим місцем, де він покаже всім, на що здатний гольфіст у гніві, а початку військової операції передував ультиматум, який Тромб висунув Ірану.
Вище в одній із цитат уже було названо цілі військової операції, і вони були суттю ультиматуму, який Тромб висунув Ірану. Простіше кажучи, Додік заявив про те, що висунуті вимоги все одно буде виконано, і питання тільки в тому, чи станеться це добровільно, чи з допомогою сили, яку США готові застосувати для досягнення цих цілей. Просто для тла цього сюжету нагадаю, як кілька тижнів поспіль ті самі ізраїльські «військові експерти» з натхненням розповідали про те, куди рухаються американські авіаносці, які авіагрупи перекидаються в район Близького Сходу, явно передчуваючи жорсткі дії Додіка, який безумовно досягне поставлених цілей. І справді, ці сили й засоби таки було перекинуто в цей регіон.
(Далі буде)