Необхідні уточнення (Частина 3)

І ось просто зараз, і не тільки в середовищі політиків, а й серед правознавців розгортається дискусія про можливість застосування 25-ї поправки до Конституції США, затвердженої Конгресом у 1967 році. Вона прямо регулює питання передачі верховної влади до віцепрезидента в різних ситуаціях. Необхідність нормативно закріпити цей момент виникла після вбивства президента Кеннеді, і поправку було внесено на розгляд парламенту в 1965 році.

Якщо стисло, то йдеться про 4-й розділ поправки, в якому йдеться про недобровільне складання повноважень президента і їх перехід до віцепрезидента. Це положення жодного разу не застосовувалося, і навіть не було спроб застосувати цю норму, але якщо до цього дійде справа, то в такому разі процедура має відповідати низці умов. Зокрема, віцепрезидент та більшість кабінету можуть оголосити, що президент не здатний виконувати обов’язки. Тоді віцепрезидент стає виконувачем обов’язків президента. Очевидно, що зараз питання починають ставити саме в цій площині, але тут є низка важливих моментів.

Віце повинен мати всі підстави для того, щоб оголосити президента не здатним виконувати свої обов’язки. Очевидно, що в цьому випадку йдеться про психічний стан Тромба. І тут стає зрозуміле те, що робив Тромб зі своїм кабінетом. Він навмисно втягнув у нього ідіотів, які не голосуватимуть за його відсторонення. Плюс до того, він іноді хвалиться своїми феноменальними результатами перевірки когнітивних здібностей. А щоб усе виглядало взагалі солідно, він розповідає про видатні результати МРТ. Цілком імовірно, що вже там з’ясувалося, що з дідом погано і буде дедалі гірше, але публіка про це нічого не дізнається, а сам Додік розписуватиме свої здібності як феноменальні.

Тобто вже на стадії ініціювання процесу, швидше за все, виникнуть проблеми. Ді Венс навряд чи наважиться на такий ривок, а якщо й наважиться, то дуже сумнівно, що решта кабінету його підтримає в цьому. Але поправка містить ще одну умову. Перехід повноважень може статися автоматично, якщо президент не заперечуватиме і сам визнає свій стан таким, що унеможливлює подальше здійснення своїх повноважень. У випадку з Додіком цей номер не пройде гарантовано. В такому разі питання про його відсторонення від повноважень має затвердити Конгрес. Причому це мають підтримати обидві палати Конгресу не менше ніж 3/4 голосів. З урахуванням того що майже половину голосів, безумовно, дадуть демократи, до них мають приєднатися не менше половини складу республіканців. Наскільки це реально кожен може вирішити самостійно.

А ми просто зазначимо, що це вчора Додік матюками вимагав від Ірану відкрити Ормузьку протоку, а сьогодні він особисто, власним ротом, розповідає таке:

«Ми знищуємо цю країну, Іран. Мені не хочеться цього робити, але ми перемо їх з лиця землі, а вони просто не хочуть визнавати поразки… Іранський народ стурбований, коли не чує вибухів бомб; вони хочуть чути вибухи, бо хочуть бути вільними».

Сказано це перед камерами, і тому Додік стримував себе від міцних виразів. Але, мабуть, він ще не засів у своїй соціальній мережі, де все може виявитися значно барвистішим. А з іншого боку, там день тільки розпочався, і до вечора він ще багато чого може наговорити і написати. В будь-якому випадку, Рубікон перейдено, і публічна дискусія про його психічне здоров’я вже перестала бути темою гумористів і пранкерів. Тепер це питання ставлять серйозні люди, які вимагають перевести його у практичну площину. Напевно, завтра розпал пристрастей досягне нового рівня, бо у вівторок спливає черговий термін «пересунутого» ультиматуму.