Наслідки вибору (Частина 5)

І тут виникає ефект розпаралелювання реальності. Хегсет доповідає Додіку про те, скільки фунтів бомб і ракет розвантажили на Іран, що вдалося уразити 11 тис. цілей, що флот і авіація бороданів знищені, що… І тут згадується совкова телевізійна програма «Сільський час», де так само бадьоро розповідали про те, наскільки вдалося підвищити надої зернобобових з кожного квадратного літра великої рогатої зяби. Тобто, наче уражають усе, що ворушиться, і є впевненість у тому, що там практично нічого живого не залишилося, але ця реальність швидко перекривається іншою.

В іншій реальності повністю «знищені» ракети та пускові установки гатять по Ізраїлю, країнах Затоки та суднах в Ормузькій протоці, а «вбита» ППО збиває літаки ВПС США і так далі. То як же все це можна поєднати? І ось ізраїльська преса акуратно, щоб не образити і не сполохати союзника, пише наступне:

«Попри військові успіхи США та Ізраїлю у протистоянні режиму аятол та серйозну шкоду, завдану Ісламській республіці за останні п’ять тижнів, американські розвідслужби вважають, що Іран дедалі активніше прагне зберігати свої пускові установки у бункерах та печерах, щоб захистити їх від можливих нових ударів. За словами американських офіційних осіб, Іран прагне зберегти якомога більшу частину свого пускового потенціалу, щоб і надалі чинити тиск на регіон і зберігати можливість загрози — як у разі продовження війни, так і після її завершення. Згідно з публікацією, США мають труднощі з формуванням точної оцінки поточних пускових можливостей Ірану, оскільки Тегеран активно використовує хибні цілі. У Вашингтоні не впевнені, яка частина помічених і знищених пускових установок була реальною, а яка була елементом дезінформації та маскування».

Ізраїльтяни ніби акуратно натякають американцям: вгамуйте свого Хегсета, поки він у припадку не наговорив уже зовсім якоїсь дичини, і ще — підштовхують союзників до того, щоб хтось набрався сміливості й розповів діду, як усе виглядає насправді. Те, що сам Тромб бачить це у такому вигляді, якого не існує — половина біди. Інша річ, що потенційні вороги, на кшталт Китаю, теж бачать нездатність США адаптуватися до ситуації, що змінилася.

Просто згадаємо про те, як Додік публічно і брудно відмовився від пропозиції України допомогти з відбиттям саме дронових атак бороданів. І ось «рушники» відповідь на ультиматум Тромба оформили ударами по електростанціях та алюмінієвому заводу країн Затоки саме дронами. І ніяка американська ППО їх не перехопила. А за досвідом та технологіями ЗСУ вже вишикувалася черга. Щобільше, наші військові публічно заявили про те, що напрацювали практичний досвід зняття морської блокади, яку влаштували лапті, але й це Додіка не зацікавило. Тим самим він показав відсутність адекватності вже у підборі випробуваних інструментів ведення війни.

Це бачать і союзники. Схоже на те, що Додік уже й змився б із Затоки, але його зупиняє ініціатива Великої Британії, яка під своїм прапором збирає коаліцію країн, охочих взяти участь у розблокуванні Ормузької протоки. Поки що ситуація перебуває на початковій стадії формування коаліції, але попереднє «добро» дали 35–40 країн, яким було надіслано пропозицію про участь. Наскільки можна зрозуміти, зараз Лондон розробляє відповідні плани, які будуть представлені коаліції одразу після того, як розпочнеться практична реалізація її формування.

Фокус тут у тому, що США не отримали пропозицію, а Велика Британія заявила, що дії коаліції можливі після закінчення бойових дій, які зараз ведуть Ізраїль та США. Тобто, Додік чудово розуміє: щойно він вийде з бійки, може зібратися коаліція, яку він не зміг зібрати взагалі, оскільки його неадекватне керівництво нікого не влаштовує. А це може стати зміною лідера і поверненням Великою Британією статусу країни, яка забезпечує свободу судноплавства у світі.

Далі буде