Про зв’язок між окремими фактами (Частина 4)

І ось порти горять не просто так, а це горіння, згідно з даними Блумберг, позбавило ворога 40% його нафтового експорту. А між цими ударами летить по НПЗ. Просто в той час, коли летіло по портах, прилетіло по Кірішському і Ярославському НПЗ, а сьогодні вдень гігантський вибух пролунав на заводі «СІБУР Нижньокамськ Нєфтєхім», що якраз і виробляє каучук, поліетилени та іншу продукцію.

Там розповідають про те, що причиною вибуху став збій технологічного обладнання, але раніше ми розповідали, як Ізраїль впровадив двох чи трьох своїх агентів на хімічний завод у Сирії, а також завербував одного з місцевих інженерів, і через кілька місяців на заводі стався збій у роботі технологічного обладнання. Пролунав сильний вибух, і завод перестав існувати. Щоправда, той завод виробляв не каучук, а бойову отруйну речовину зарин. Як воно там було у Нижньокамську – невідомо, бо на момент написання матеріалу мені не довелося побачити звітів ГШ, ССО, ГУР чи СБУ про те, що це була наша робота.

Хоча якщо діяла агентура, повідомлення може з’явитися через довгий час, коли агента вдасться вивести в безпечне місце. Але це – не факт, бо місцеві спостерігачі стверджують, що в цій локації сьогодні тричі оголошували дронову небезпеку. Можливо, це просто збіг, а може, й ні. Проте в цьому випадку важливе не тільки те, що у противника тепер виникнуть проблеми з постачанням продукції цього заводу, а й те, що роботу підприємства, безумовно, зупинено, а якщо так, то він тимчасово випаде з переліку споживачів сирої нафти. Підозрюю, що її туди йде менше, ніж на НПЗ середньої потужності, але тут важлива методичність та послідовність.

Чим більше з ладу виводиться резервуарного парку нафтобаз, зупиняється НПЗ і хімзаводів, чим сильніше придушується експортна інфраструктура портів, де відбувається перевалка нафти, тим менше її можна закачувати в систему, а раз так, то десь у Західному Сибіру доведеться робити інвентаризацію свердловин та обирати з них ті, які можна законсервувати не назовсім, а з можливістю відновлення. І тут важливе те, що Сили оборони не скидають обертів і б’ють по всіх нових цілях, які, безумовно, є ланками в цьому нафтовому ланцюжку. Між іншим, звідси й удари по насосних станціях нафтопроводів.

Простіше кажучи, якщо зараз через дорожнечу чи якісь технічні аспекти ми ще не можемо лупити просто по свердловинах, то кінцевого результату можна досягти й іншим шляхом. При цьому знижується споживання нафти, з одного боку, і виводиться з ладу дороге технологічне обладнання – з іншого. Тобто перед нами системна робота, яка має цілком конкретну мету, а саме – остаточно завалити нафтовидобуток ворога. І що найголовніше, Сили оборони ще не могли такого виконати навіть рік тому, а зараз уже немає сумнівів у тому, що вони здатні добити оскаженілу бензоколонку якщо не до нуля, то до того моменту, коли їм доведеться обирати, куди пускати гроші – на пожерти чи на повоювати.

Зрозуміло, що м’ясних ресурсів у них ще достатньо, і вони вже пишуть про те, що на штурми вони кидають кого завгодно для того, щоб ЗСУ витратили більше дронів на нікому не потрібне м’ясо. Тож тут вони ще готові підкидати дрова у вогонь досить довго. Але знову ж таки, більшу частину цієї рванини залучено за контрактом, а отже – за гроші, а гроші – від продажу нафти. Коло замкнулося. Але Пєсков не побачив резону в пропозиції припинити вогонь на Великдень. Ну що ж, як казав Архімед, «Бачили очі…» Хоча в цьому випадку, швидше – не бачили.