Плювок у свою історію (Частина 1)

Уперше опубліковано: 11.01.2021. У статті згадано період після виборів президента, результати яких тодішній президент Дональд Трамп усіляко ставив під сумнів, та події 6 січня 2021 року, коли протестувальники прорвалися до Капітолію в той час, коли Конгрес затверджував результати виборів президента, в яких переміг Джо Байден.

Автор: anti-colorados

Авторка перекладу: Світлана

Задовго до 6 січня ми десятки разів писали про те, що багато з того, що і як робить, а також каже Трамп, можна віднести до його смаків, але є дещо, що не можна вважати банальними примхами смаку. Справді, комусь подобається його скандальна особистість, комусь не подобається, хтось вважає його великим бізнесменом, а хтось – навпаки. Такі пари-антагоністи можна наводити нескінченно, і для обох суджень таких пар знайдуться якісь свої аргументи. Але найнебезпечнішим, що робив і робить ще чинний президент, є руйнування основ демократії.

Власне, довгий час ми звертали увагу саме на це. Адже правовий нігілізм, який демонструє цей діяч на посту президента, – лише наслідок неприйняття фундаментальних принципів демократії. У цьому випадку Трамп абсолютно не сприймає одного з основних демократичних принципів – рівності всіх перед законом. Саме звідси його жадоба до влади. Влада йому дає імунітет і можливість робити все, що йому заманеться, навіть дику дикість. Ми теж з цим знайомі – з нашим депутатським, наприклад, імунітетом, чи не так?

Страх перед можливою відповідальністю штовхає його на найдикіші речі, які він відкрито демонструє вже понад два місяці поспіль. І щоб пояснити те, в чому виражається цей стан речей і до чого це може призвести, ми написали кілька десятків матеріалів. Однак і їх можна було віднести до тих самих смаків, але все змінилося 6 січня. Після штурму Конгресу всі питання смаку було відметено і заперечення демократії формалізувалося.

Свідки, які бачили Трампа в момент, коли його прихильники прорвалися до Капітолію і позували з трофеями в Ротонді, відзначали, що він тріумфував і ледь не підстрибував від збудження. Мало того, він ніяк не міг зрозуміти, чому його помічники, бачачи те саме на екрані, ніяк не поділяють його захвату. І тут ми хочемо дати невелике пояснення того, що це було для нормального американця, не бахнутого Трампом на всю голову.

Ми звикли називати США колискою сучасної демократії, а багато хто з нас навіть приблизно знає історію США та ключові моменти становлення цієї великої держави, флагмана або маяка демократії для всього світу. Але тут ми ще раз нагадаємо дещо важливе, що зараз нам важко зрозуміти і навіть важко вловити.

У часи здобуття незалежності просто не було живого прикладу демократичного суспільства. Принципи, на яких засновано США, не мали однозначної гарантії життєздатності, а навколо були монархічні режими та колоніальні імперії, абсолютно далекі від цих принципів. Ні в кого не було досвіду будівництва демократичного суспільства. США пішли в цілину, де правильність такого напряму руху не було навіть із ким і з чим порівнювати, і тому вони самі стали робити правильні речі, які і стали тією базою та фундаментом держави абсолютно нового типу.

Насправді здобуття незалежності США від Британської імперії аж ніяк не означало переходу до демократії. Таке вже траплялося раніше, і бунтівна колонія швидко перетворювалася на нове королівство чи монархію з іншою формою верховного правління. І механізм такої трансформації завжди був однаковим. Полководець, який очолив війну проти колонії, після перемоги вже мав славу та абсолютну владу, а тому стати королем він міг просто за клацанням пальців. Але саме у Штатах сталося небачене.

(Далі буде)