Авторка перекладу: Світлана
Кілька годин тому пройшло повідомлення про те, що помер колишній спецпрокурор Роберт Мюллер, який очолював розслідування щодо втручання у вибори президента США 2016 року. Це розслідування відбувалося в рамках процедури імпічменту, яку ініціювала Палата представників Конгресу США, і вже тоді стало зрозуміло, що Штати вже не ті і вони поринають у якусь похмуру безодню. Просто нагадаємо, що в найближчій історії було два епізоди, які можна співвіднести з цим суто процедурно, але не по суті, і тоді вони закінчилися не такою ганьбою, як після звіту комісії Мюллера.
Перший епізод стався в середині 70-х і став наслідком «Вотергейтського скандалу». Тоді на публіку вийшли дані про те, що президент Ніксон був замішаний у прослуховуванні своїх політичних опонентів, яке було влаштовано в однойменному готелі. Справа почала набирати обертів і просуватися до імпічменту. Ніксон заперечував свою участь у зазначених заходах, але на ньому сходилося дуже багато, і хоча формально не було доведено його участь у скандальних і потенційно – злочинних діях, він все ж таки вирішив не доводити справу до імпічменту і сам подав у відставку.
Справа ця була темна, і приписувати Ніксону якісь благородні мотиви щодо відставки навряд чи можливо. Швидше тут був прояв прагматизму та здорового глузду. Тоді Ніксон і його адміністрація загалом не опустилися до рівня Тромба, який говорив, що може сам себе помилувати, якщо що, а тому помилувати Ніксона міг тільки його змінник, яким після його відставки став Джеральд Форд. А той, щойно переступивши поріг Овального кабінету, відразу помилував Ніксона, і, відповідно, всі розслідування було припинено, а справа пішла в архів.
Ну, а слідом за ним на порозі імпічменту опинився Білл Клінтон з приводу його романтичних стосунків у тому самому Овальному кабінеті з практиканткою Монікою Левінські. Власне кажучи, імпічмент він міг отримати не за самі стосунки, а за те, що він їх заперечував під присягою, по суті – дав неправдиві свідчення. Але потім випливли матеріальні докази цих заходів, і Клінтон публічно зізнався і в тому, що він таки вчив Моніку «грати на сексофоні». Тоді до імпічменту справа не дійшла тому, що визнання було публічним і висловлено вибачення, і плюс до того, у Клінтона завершувалася друга каденція, тож возитися з його відстороненням від влади вже не було сенсу.
Виходить, що Ніксона потягнули до відповідальності за те, що він міг бути причетним до прослуховування, а Клінтона – за його брехню з приводу адюльтеру, але з Тромбом усе було інакше. Це лише формально розслідування називалося «Про втручання у вибори президента», а насправді йшлося про незаконні маніпуляції, завдяки яким Тромб і став президентом. Простіше кажучи, йшлося про незаконні дії на користь Тромба. А оскільки ФБР уже мало докази того, що втручання виконали спецслужби росії, то треба було встановити зв’язок Тромба, його президентського статусу та москви. А по суті, йдеться або про зраду, або про шпигунство, або про те й інше одночасно.
І ось комісія Мюллера зробила висновки, відображені у доповіді Конгресу, переважна частина якої виявилася засекреченою. Сам Мюллер заявив, що якби Тромб не був президентом, то він безумовно висунув би проти нього звинувачення, але президентський імунітет не дозволяє цього зробити. У чому саме він міг би звинуватити Тромба, Мюллер не уточнив, але з характеру та напряму розслідування здогадатися нескладно. Таким чином, він не наважився зробити те, що мав зробити. А вже Конгрес мав розбиратися з тим, що він нарив. А так уся пара пішла в гудок, і Додік розплився в посмішці. Проте питання про те, чи не шпигун сидить в Овальному кабінеті, залишилося відкритим. Тільки зараз своїми практичними діями Додік сам відповідає на це запитання.
Проте тоді він явно був наляканий, і не дивно, що дізнавшись про смерть Мюллера, він був у захваті і заявив про те, що «ці козли заважають нам жити». А це означає, що навіть у тому зім’ятому та обрізаному вигляді висновки, які Мюллер зміг зробити, були вбивчими для Тромба, а сам Мюллер – вкрай небезпечною фігурою для Додіка. Тому радість від смерті чиновника цілком зрозуміла, ну, а Штати явно йдуть курсом, який заведе їх туди, де вони давно не були.
Стосовно “не наважився…”
Пробачте, що свинособачою.
17 мая 2017 года заместитель генерального прокурора Род Розенстайн назначил Роберта Мюллера специальным прокурором по расследованию вмешательства России в выборы в США в 2016 году и других, связанных с этим преступлений.
Расследование продолжалось почти два года. В марте 2019 года оно было закончено. В отчете, представленном Робертом Мюллером, описаны 140 случаев контактов представителей предвыборного штаба Трампа с российскими представителями, в том числе контактов руководителя предвыборной кампании Трампа Манафорта с агентом российского ГРУ Килимником. Подробно описано, как ГРУ взломало электронный почтовый ящик руководителя предвыборной кампании Хиллари Клинтон и сервер Национального комитета демократической партии, как ГРУ организовывало вбросы похищенных документов и публикацию массивов дезинформации, чтобы помочь Трампу победить на выборах 2016 года.
По итогам расследования были предъявлены обвинения 37-ми фигурантам, в том числе бывшему руководителю предвыборной кампании Трампа Манафорту, бывшему советнику Трампа по национальной безопасности Флинну, заочно были предъявлены обвинения офицерам российского ГРУ.
Семь обвиняемых сами признали себя виновными. По всем остальным обвинениям (кроме обвинений российским гражданам, недоступным для американского правосудия) состоялись судебные процессы, и все они закончились обвинительными приговорами, вынесенными присяжными.
Впоследствии Трамп помиловал всех граждан США, которые были осуждены по этим приговорам, либо признали себя виновными.
Отчет Роберта Мюллера включал безусловные доказательства того, что Трамп препятствовал расследованию, в том числе собираясь несколько раз добиться увольнения Мюллера и прекращения расследования. Однако сам Мюллер заключил в отчете, что поскольку действующему президенту не могут быть предъявлены обвинения, он не может пойти дальше, чем констатировать факты, подчеркнув при этом, что то, что он не предъявляет Трампу обвинений, не является признанием Трампа невиновным.