Авторка перекладу: Світлана
Кілька годин тому в Мережі з’явилося відео з кількох наших добрих птахів, які відвідали тимчасово окупований Севастополь з неофіційним і точно – не дружнім візитом. Власне, метою польоту птахів було не все місто, а його фрагмент, на якому розташоване підприємство концерну «Алмаз-Антей». Відео змонтовані послідовно з кожного птаха, починаючи з найпершого, і кожен наступний фіксував наслідки прильоту попереднього птаха. В результаті останній пташці довелося шукати місце для гніздування, бо живого там практично нічого не залишилося.
Загалом відео дуже позитивне та життєствердне, після чого можна описувати те, що сталося. Саме в такому ключі, без спекуляцій та з відеопідтвердженням, про якийсь удар можна міркувати предметно. Решту, звісно, можна коментувати, але з великою часткою припущення. А тут усе ясно: був заводик – і за кілька хвилин нема його. Просто згадаймо про те, що кілька днів тому були повідомлення про удари по двох авіазаводах ворога, і загалом це, безумовно, хороші новини, але доки незрозуміло, якої шкоди вдалося завдати, міркувати про це – немає сенсу.
Ті, хто читав ці повідомлення, напевно, помітили, що новини мають дивний вигляд. Власне, спочатку йде повідомлення про сам удар, а потім іде довгий список найменувань авіатехніки ворога, яка там будується або ремонтується, і нічого про те, що вдалося справді знищити. А ми ж – дорослі люди і розуміємо, що, напевно, не всі дрони та ракети, які випускаються по ворожих цілях у глибокому тилу, долітають, куди треба. Частина з них не вибухає, частина з них влучає в ціль, але завдає зовсім не критичних ушкоджень, які не вплинули на працездатність підприємства.
А іноді публіці надаються супутникові знімки з пробоїнами в даху, але що вдалося уразити під дахом – невідомо. Якщо там не виникла пожежа або покрівля не обвалилася, то залишаються тільки здогади, а конкретна інформація може випливти пізніше, найчастіше – агентурними каналами. Але сенс війни полягає не в тому, щоб влучити, куди треба, а щоб завдати ворогові максимальної шкоди мінімальними засобами. І ось із цим дуже часто не складається, тому доводиться чекати такого відео, наприклад, щоб уже можна було про щось говорити, відштовхуючись від фактів.
Але саме після цього відео в нашому сегменті Мережі пішла ціла лавина повідомлень про те, що раз так фігурно розвалили завод «Алмаз-Антей», то тепер випуск комплексів ППО стане раком. Не стану демонструвати подібні тексти й відео, але, напевно, багато хто щось таке вже бачив. У цьому випадку важливе навіть не те, що деякі діячі не втрималися і впоролися святковою маячнею, а те, що за цими радісними матеріалами проґавили справді цікаві й важливі моменти. Тому ми вирішили внести певну ясність у те, що сталося, так, як ми це бачимо.
Отже, найперше, що спадає на думку, – жодних проблем із випуском засобів ППО цей удар не несе в принципі. І для цього висновку не потрібно мати якихось спеціальних знань. Просто достатньо взяти ті шматки тексту, які видають подібні діячі, у плані переліку продукції концерну С-300/400, наприклад, і пригадати, що ці залізяки випускалися в 90-х, нульових і десятих роках. А це означає, що лапті успішно виробляли ці ЗРК ще задовго до окупації Криму, і там це точно не випускалося. Швидше за все, це продовжує випускатися там, де було з давніх-давен.
(Далі буде)