Запах нарциса (Частина 2)

СИТУАЦІЯ

Тепер – до поточної ситуації. Вчора стало відомо про те, що голова Національного центру боротьби з тероризмом Джо Кент подав у відставку. Загалом, якщо дивитися на те, як розбігалися люди з уряду Тромба в його першу каденцію, щось подібне було очікуваним, інша справа, що тут втеча почалася з несподіваного місця і з несподіваної причини. Адже не є таємницею, що у другій каденції Тромб особисто призначав чиновників на всі ключові пости, і цього разу він взагалі не радився з Республіканською партією щодо цих кандидатур. Як неважко помітити, йому взагалі начхати на професійні та ділові якості кандидатів, головне – щоб ті не просто підтримували його особисто, а захоплювалися ним, як божеством, що зійшло з небес.

Достатньо подивитися на пацієнта, якого він поставив на посаду голови Пентагону, щоб зрозуміти, наскільки Тромба не цікавить відповідність кандидата посаді, на яку він його призначає. Джо Кент не був винятком, бо він відомий як ідейний трампіст і прихильник ідей MAGA. Але, на відміну від Тромба, який ні дня не служив в армії, але став верховним головнокомандувачем (це щось нагадує), Кент не просто служив, а проходив службу в армійському спецназі і брав особисту участь більш ніж у десятку місій за межами США. Ба більше, його дружина теж перебувала на військовій службі й загинула в Сирії внаслідок дій терориста-смертника. Крім того, він має досвід служби в ЦРУ.

Простіше кажучи, на відміну від любителя гольфу та розваг у стилі острова Епштейна, Кент на власній шкурі знає, що таке війна, як вона починається, іде і закінчується, а також чого вона коштує всім, хто так чи інакше був втягнутий у її орбіту. І ось він подає у відставку і робить це публічно, розмістивши у пресі відкритий лист до Тромба. В ньому він пише про те, що війна в Ірані не повинна була початися, бо Іран на цей момент не становив і не становить прямої та безпосередньої небезпеки для США. А далі він пояснив, що його країну було втягнуто у війну Ізраїлем, який натиснув на Тромба через потужне єврейське лобі. Такою була офіційна мотивація, але виглядає вона дещо дивно.

Тут важливо розуміти, що Кент з огляду на його посадове становище має доступ до того ж самого набору розвідданих, що й Додік, і на тому самому масиві даних він зробив прямо протилежні висновки тим, які лягли в основу мотивації до початку війни. А ми нагадаємо, що необхідність військової операції Додік та держсекретар Марко Рубіо якраз і пояснювали тим, що Іран становить пряму та безпосередню загрозу безпеці США. А Кент пояснив, що Іран публічно сформулював свою позицію – не чіпаємо нічого американського доти, поки США не почнуть військових дій проти нас.

І тут напрошується хід у відповідь Білого дому, який повинен був довести, що загроза таки була і що Кент її не зрозумів, але натомість сам Тромб і його прессекретар облили Кента помиями, навіть не спробувавши пояснити, в чому той був не правий і як саме виглядала ця загроза для США. Але тут виникає наступне запитання – про те, що наявність, масштаб і характер загрози повинен оцінювати Конгрес США, чий профільний комітет мав отримати всі вихідні дані та приблизний план реагування на загрозу, якщо йдеться про військову відповідь. Але, як ми знаємо, нічого подібного Конгрес не отримував, а за тими коментарями, які дають учасники наради у Тромба, перед початком війни в Ірані йшлося взагалі про інші мотиви.

(Далі буде)