Автор перекладу: Світлана
З урахуванням того, як зараз динамічно розвивається економіка Індії, а тим більше після відвертого згортання торговельних відносин США і Китаю, саме Індія стає одним з найбільш ємних ринків для збуту озброєнь, який, що найголовніше, швидко росте. Достатньо сказати, що поточний оборонний бюджет Індії становить приблизно 80 мільярдів доларів і, що не менш важливо, він виріс майже на 10% порівняно з попереднім бюджетом, а це багато про що свідчить. Власне кажучи, Індія стає таким собі клондайком для експортерів озброєнь хоча б із цієї причини.
Інша ж причина полягає в тому, що Індія являє собою сегмент ринку озброєнь, на який орієнтується Китай, і таким чином, інші світові виробники зброї змушені буцатися з ним на таких ринках, але не в Індії. Як відомо, між цими двома країнами не спадає і не спаде військова напруженість, і у китайців індуси, безперечно, не купуватимуть ні зброї, ні технологій, ні комплектуючих. Отже, тут можна заробляти гігантські гроші, не штовхаючись із китайським демпінгом.
У зв’язку з цим досить показовим є повідомлення про те, що міністр оборони Індії Раджнатх Сінгх і його французький колега Себастьєн Лекорню щойно підписали контракт на постачання індійським ВПС 26 французьких винищувачів Dassault Rafale. Сума угоди – приблизно 6,8 мільярда євро, або майже 7,5 мільярда доларів. Вона передбачає постачання 22 бойових літаків Rafale-M та чотирьох тренувальних Rafale-D. Усі поставки повинні бути закінчені до 2030 року.
Загалом сам обсяг угоди вже викликає повагу, але в ній є й дуже цікаві контексти. Так, просто зараз виникло чергове загострення ситуації в Кашмірі, прикордонному з Пакистаном районі. Занурюватися у причини загострення немає сенсу, тому що з 1947 року там тягнеться перманентне протистояння і причини можуть виникнути просто на рівному місці. Але тут важливе те, що Пакистан свого часу отримував зброю з США і лише останнім часом переходить на китайські системи озброєнь.
Із цього випливає, що пакистанці мають у складі своїх ВПС від 74 до 80 літаків F-16. Щоправда, з усієї цієї кількості лише 18 літаків мають відносно нову ітерацію Block 50/52, і їх постачання було закінчено ще у 2012 році, а більшість літаків мають модифікацію Вlock 15 MLU і Block 15 ADF. Втім, під час повітряних боїв пакистанська авіація показала себе набагато впевненіше, ніж індійська, озброєна радянсько-російськими літаками. І тому індуси вирішили розпочати оновлення свого авіапарку новими аеропланами.
З актуальних варіантів були російські, американські та французькі літаки. І як можна зрозуміти, індуси вирішили не закуповувати «однокласників» пакистанських F-16, надавши перевагу французьким літакам. Вказана вище угода – не перша, тому що на озброєнні ВПС Індії вже перебувають 28 Rafale EH і вісім Rafale DH. Але ця угода стосується палубної авіації, і за рахунок згаданих літаків заплановано сформувати авіакрило для авіаносця INS Vikrant.
У такий спосіб індуси мають намір поступово витісняти російські літаки, які показали себе не найкращим чином, і плюс до того, виявилися ненадійними і глючними агрегатами, що викликає постійні нарікання військових. Саме тому індуси вирішили позбутися літаків МіГ29-К, які і з Кузі літали – так собі, постійно намагаючись або втонути самостійно, або разом із Кузею.
Ця угода стала показовою саме для лаптів, адже впродовж останніх трьох років індуси відмовляються від постачань російської зброї, яка сумнівно зарекомендувала себе на полі бою в Україні. Так, у 2023 році влада Індії заморозила переговори про закупівлю вертольотів Ка-226Т і винищувачів Су-30МКИ, а раніше вийшла зі спільного проєкту з розробки винищувача п’ятого покоління на базі Су-57. При цьому індійські військові аргументували схололий інтерес до російської техніки не тільки дивними схемами фінансування та явно завищеними цінами, а й тим, що заявлений технологічний рівень виробів явно не відповідає фактичному.
А щодо спільного проєкту з випуску нового літака Су-57, то індуси були просто шоковані тим, що лапті запропонували вкласти у проєкт понад 4 млрд доларів плюс свою електроніку і при цьому закрили від індусів дані щодо двигунів для цього проєкту. Від такого «партнерства» в індусів аж тюрбани розмоталися, а один анонімний представник індійської сторони сказав про те, що коли стало відомо про вихід Індії з цієї програми, вони там перехрестилися і з полегшенням видихнули.
Але «не одними літаками». У 2022 році індійських військових не влаштували характеристики російських танків Т-72 і Т-90. Замість цих машин надали перевагу французьким Leclerc XLR. Як пояснило індійське військове командування, російські танки виявилися некорисними в гірській місцевості: їх не можна використовувати для збройних сутичок на кордоні з Китаєм та Пакистаном.
Насправді це – обтічне формулювання, а взагалі індуси вимагали викинути з танків електроніку та електрообладнання, виготовлене в росії, а натомість встановити французьку та німецьку начинку, включаючи приціли та інші важливі речі. Зрозуміло, що після початку війни в Україні лапті цього зробити не можуть, бо тепер вони ставлять усе китайське, що для індусів зовсім неприйнятно.
Крім того, у 2023 році Індія сказала «Ні» російській пропозиції будувати підводні човни на базі платформи «Амур-1650» – експортної версії субмарин проєкту 677 «Лада». Замість співпраці з «Рособоронекспортом» у Нью-Делі вирішили закупити шість підводних човнів виробництва німецького концерну Thyssenkrupp, і це вже – удар під ватерлінію, бо в цьому плані співпраця з москвою триває ще з совкових часів, коли саме на совкових підводних човнах проходили навчання перші індійські підводники. Але схоже на те, що порівнявши субмарини нормальних виробників з тим, що клепають лапті, індуси вже у страшному сні не побачать себе всередині російського підводного човна.
А загалом частка озброєнь російського виробництва на індійському ринку за останні десять років скоротилася вдвічі — з 72% у 2010–2014 рр. до 36% у 2020–24 рр., згідно з оцінками Стокгольмського інституту вивчення проблем миру (SIPRI). Причому за останні три роки ця тенденція тільки набирає обертів. Тут можна сміливо говорити про те, що лапті проїли совкові розробки і стали сильно відставати в плані технологій у всіх сегментах озброєнь, і, швидше за все, зниження постачань зброї до Індії йшло б своїм шляхом, але війна в Україні стала каталізатором цього процесу.
Адже фактично виявилося, що кадрові військові федерації, маючи свою хвалену зброю, не змогли показати результатів, які вони обіцяли у своїй несамовитій рекламі. Адже одна справа – повипендрюватися на полігоні чи продемонструвати «кобру Пугачова», і зовсім інша – коли твоє залізо збивається доволі старими засобами ППО чи коли башта новітнього танка відлітає у стратосферу, по дорозі витрушуючи останки екіпажу.