Крім того, після оголошення новим міністром оборони України нових планів, яких мають досягти війська, а саме – підняти щомісячне знищення живої сили противника з уже наявних 30 тисяч до 50 тисяч голів, там явно розпорядилися обходити тему кількості втрат, бо для сприйняття більш-менш психічно здорової людини такі рівні втрат виглядають загрозливо. Справді, що таке 50 тисяч оприбуткованих визволителів? Наведемо для порівняння: загальна кількість загиблих у В’єтнамі військовослужбовців США – 58 220 осіб. Тільки от цих втрат американці зазнали майже за десять років війни, а тут – зіставна кількість планується на місяць. Це вже знищення у промислових масштабах.
І справді, в їхніх літописах вже майже повністю відсутні якісь кількісні характеристики власних втрат, натомість спливають інші подробиці саме цього аспекту війни. Кілька місяців тому один із наших колег писав про те, що ворог став застосовувати дивні варіанти «евакуації» своїх «двохсотих». Цілий ряд командирів штурмових підрозділів дали команду своїм евакуаційним командам не тягнути весь фюзеляж новопреставленого, а доставити тільки кисть руки для ідентифікації та підтвердження. Начебто вже доводилося натикатися на останки «визволителів» приблизно у такому вигляді.
І ось сьогодні ГУР опублікувало перехоплення радіопереговорів ворога на передку, де віддається команда виносити для ідентифікації документи та голову «двохсотих». Судячи з того, що вони говорять один одному, російські «евакуатори» вже орудують сокирами, як дроворуби. На офіційному ТГ-каналі ГУР є аудіозапис перехоплення, а з нього ми наведемо лише уривок:
«Ему приказали, короче, принести голову, так как тяжело выносить тела… отрубите голову, принесите голову вместе с документами».
І тут явне свідчення не лише зневаги навіть до власних загиблих, а швидше – зміни технології «евакуації». Втрат у них настільки багато, що вони вже не можуть витягувати все для оформлення. Тобто кожен контрактник із лаптів повинен розуміти, що на нього чекає на фінішній прямій. Його фюзеляж буде кинуто на поживу місцевій фауні, а голову принесуть для верифікації загибелі чергового організму.
Ну, а тепер до не зовсім квантової невизначеності. Воно зрозуміло, що при вимкненому інтернеті про рівень втрат навіть дізнаватися ніде, але все ж таки високопоставлені товариші точно знають, як це виглядає насправді. Причому не лише з погляду м’ясної складової війни, а й її фінансового наповнення, і в результаті царю подають прямо протилежні прогнози ситуації. Виглядає це приблизно так:
«Заплуталися між Перемогою і картками на продукти. Путін отримав два протилежні прогнози про те, коли потрібно закінчувати СВО. Як зізналося нам джерело в кремлі, багато хто після того, як володимиру путіну передали прогнози щодо продовження бойових дій, «заплуталися і перебувають у сум’ятті…»
Навіть така коротка цитата вже викликає певну розгубленість, чи не так? А все ж ішло за планом, і цар про це говорив особисто стільки разів, що й не порахувати, а тут – бах, і розгубленість у них вийшла. Чи вона теж була частиною геніального плану? А суть звітів, за словами кремлівського діяча, виглядає так:
«Нам доведеться десь помінятися, десь зекономити і змінити пріоритети, загалом перевести країну на військові рейки. Але воювати довго росія може. І повинна. Інакше як вижити і перемогти?»
Це не все, там були й інші аргументи, які викладав Дмитро Медведєв, який тимчасово залишив територію запою. Але сенс такий: будемо воювати ще 10–15 років, і буде всім щастя. Мабуть, він вважає, що ті, чиї голови було принесено для верифікації, просто погано воювали, а тому й думати про них нема чого. З іншого боку, прогнози виглядають не так весело:
«Володимиру володимировичу надали економічний прогноз – я вам скажу, такого панічного ще не було. Люди Набіулліної, Мінфін, Мінекономрозвитку закликають терміново закінчувати СВО. І вже зараз вживати заходів щодо порятунку економіки. Запроваджувати сертифікати на продукти, кажуть, що давно настав час це зробити, але політика заважає. Вживати низку інших заходів».
Тобто паніка виникає серед публіки, яка вміє рахувати і злегка – думати. А як наслідок, кремлівський товариш робить такий висновок:
«Хтось хоче воювати, хтось хоче закінчувати все, але ще більше у нас людей, які не знають, що робити і як буде далі. Хотілося б якоїсь визначеності. Ну, а поки що воюємо і віримо в краще. Хоча складно все дуже».
Ось така невизначеність виходить, зовсім не квантова.
> «Хтось хоче воювати, хтось хоче закінчувати все, але ще більше у нас людей, які не знають, що робити і як буде далі. Хотілося б якоїсь визначеності.
Все дуже просто. Зараз у них, як у зєбри, чорна смуга, а потім буде повна з*дніца.
Як у тому анекдоті.один каже прияьелю-ти пам’ятаєш, що у минулому місяці я тобі казав, що у мене “чорна смуга”?
-І?
-Насправді то була біла
++++
Їм додік допоміг з наповненням бюджету….так що поки в них все не так і погано, і на полі бою теж, Слов’янськ і Краматорськ тиснуть. Дуже тиснуть, успіхи вони мають. Я сам тут в районі виконую завдання, знаю про, що кажу…..
Кумедно було б спостерігати цю заплутаність на болотах зі сторони, якби ми не були причетними до неї, а наші захисники її активно не створювали. Стадію “я решил” там вже пройшли, перемоги не видно, тому треба шукати винних, хто ж це посмів піти поперек царя, зірвав його плани та спаскудив лаври переможця. І тут всім “сци…тно” назвати “короля” голим, як одразу станеш іноагентом усіх розвідок світу. Хоча дехто з ворожих воєнкорів уже починає гнати правду-матку. “Ну, а поки що воюємо і віримо в краще”… на дні прірви, а ще краще в аду. А ми будемо вірити, що ворог нарешті перетинає точку неповернення.
А що Додік? Він зараз себе рятуватиме, про Пуйла стане менше згадувати, оскільки пісділ на нашій війні ніяк не розквітне, невдячні рушники не хочуть здаватися, ображені друзі не підтримують, а тут ще Куба стоїть у черзі нескінчених перемог. Роботи багато у нього попереду. Аби не закінчилося все третьою світовою.