Трохи паразитології (Частина 3)

У нинішній ситуації у рф немає застереження на комуністичну ідеологію. За 27 років її можна було або знищити як таку, або підтримувати свідомо в якомусь гіпертрофованому вигляді. Тобто нинішній стан рф, у тому числі й суспільний, – уже є її багажем. Мало того, совок прийшов до розвалу з позиції прямого протистояння Заходу, а рф мала шанс увійти до кола нормальних демократичних країн. Ба більше, Штати насамперед зробили тайм-аут на строк правління путіна, щоб той пішов після двох каденцій, і можна було б якось вибудовувати відносини з новим керівництвом, не заплямованим кров’ю, фінансовими махінаціями, контрабандою і наркоторгівлею. Тоді ще було якесь розмежування рф як суспільно-політичного утворення та путіна, який очолив його волею долі та своєю заплямованою репутацією загальмував його рух у правильному напрямі.

Але в підсумку все виявилося набагато гірше. Путін не просто не пішов, а на весь світ зобразив порнографічне шоу з лялькою Дімоном, якому він засунув ззаду руку і керував кожним його рухом. Тобто в цей момент путін і рф злилися воєдино, бо населення вмилося і прийняло цю ганьбу без особливих виступів та потрясінь. Також легко воно прийняло й повернення путіна на третю каденцію. Щоб Мюридам та іншим було зрозуміло, в цей момент вони втратили свою країну в тому вигляді, а точніше – в  тих межах, у яких вони її ще можуть бачити зараз.

Якщо раніше йшлося про те, що росіяни можуть акуратно вирізати гнилизну у вигляді путіна та його зграї з яблука своєї країни, то після повернення путіна на третє коло яблуко згнило повністю, і тепер за нього ніхто не дасть ламаного гроша в той момент, коли воно впаде і почне розвалюватися на шматки. Воно вже нікого не цікавить і ніхто не стане давати стабілізаційних кредитів та відгодовувати росіян тушкованкою, як це було під час Другої світової, або «ніжками Буша», як це було за розвалу совка. На це не варто сподіватися.

У такій ситуації очевидно, що передрозвальний стан совка, що стосується приблизно 1986–1987 років, і нинішній стан рф не мають нічого спільного. Це тим більше правильно тому, що Горбачов розумів суть і незворотність процесів і бачив те, до чого це призведе. Він навіть не намагався запобігти неминучому, а розумно приєднався до процесу пом’якшення падіння, в чому йому допомогли і Штати, і Європа. Ті, хто жив у ті часи й користувався гуманітаркою, повинні розуміти, що виділено її було саме за розуміння Горбачова, і ні за що інше.

Як ми бачимо, у путіна немає цього розуміння і близько. Він не здатний якось кардинально змінити ситуацію, тому що сам він тупий і таке ж тупе його оточення. Вони чудово відтягнулися на халявних грошах із рекордно високих цін на нафту й газ, але без такої явної «шари» вони не здатні дати лад імперії, що тріщить із природних причин.

З цієї причини ні з путіним, ні з будь-яким його спадкоємцем уже не буде переговорів, результатом яких стануть рухи Заходу, спрямовані проти подальшого розвалу совка в особі рф. Причому інструментів для прискорення процесу розвалу в Заходу взагалі й у Штатів зокрема більше ніж достатньо, але тепер, через зміну внутрішньої структури, напрям падіння курника вже цілком прогнозований. Через те що всередині рф немає домінування совкової ідеології, а замість неї працює пропаганда, то все вже піддається розрахунку. Ідеологію забито глибше, і в масштабі десятків мільйонів її носіїв вона має серйозний і довгостроковий характер. А пропаганда працює з коліс, у режимі реального часу, і просто змінивши її напрям, стадо легко переналаштувати на інші орієнтири, хай і не в широкому діапазоні вибору.

Російським аналітикам слід було б звернути увагу на, здавалося б, зовсім нікчемні аспекти російсько-українського протистояння, які показують напрям падіння імперії. Загалом зараз залишається два питання, які необхідно буде вирішити швидко і чітко відразу після краху рф. Перше питання – ядерна зброя, а друге – магістральні газопроводи, на які добре присіла Європа. Зрозуміло, що ми не маємо доступу до планів, які мають урегулювати ці питання, але відкриті джерела можуть дати якісь підказки чи натяки з цього приводу.

Отже, про газ. Станом на кінець 2017 року капіталізація «Газпрому» становила близько 51 млрд доларів. Причому вона дещо підросла з 2015 року, коли падала до 44 млрд, а на передвоєнному піку – 305 млрд. Загалом на підході новий пакет санкцій із США, які можуть знову занурити вартість акцій до 40 і нижче млрд. При цьому тільки Україні і тільки за вже виграними судами «Газпром» заборгував 10 млрд.

(Далі буде)