Трохи паразитології (Частина 1)

Уперше опубліковано: 04.03.2018

Авторка перекладу: Світлана

Напевно, ті, хто був змушений занурюватися у крижану воду не заради хохми, а від безвиході, повинні пам’ятати почуття за секунду до того, як у неї увійти чи пірнути. Любителям саун цього не зрозуміти, як не зрозуміти й тим, хто практикує пірнання в ополонку на Водохреще. Там – власний вибір, і робиться це для задоволення. До речі, про останнє. Ті, хто пірнає в ополонку, напевно, вважають себе істинно вірними і побожними, що завжди викликає веселий сміх, і ось чому. 19 січня вони лізуть у ополонку, бо так написано у священних книжках. Добре, але у святцях є свято під назвою «Обрізання Господнє».

Ну, то чим свято з діркою у кризі краще за інше? Чи прийняти на груди і залізти в холодну воду – підтвердження віри, а забахати собі обрізання – не настільки вже, щоб так от? Або ось усім цим пірначам в ополонку хочу нагадати: коли через чотири дні ви намагатиметеся вийняти свій портрет з олів’є, згадайте, що набухалися і нажерлися ви у Великий великодній піст, а коли виконували цю вправу на Новий рік, то демонстрували свої досягнення в Різдвяний піст. Тож пірначі на 19 січня та фахівці із саун– не беруться до уваги, бо це власний цирк, нікому не цікавий. Зовсім невелика частина читацької аудиторії може згадати ще один момент – коли доводиться робити перший стрибок із парашутом. Знову ж таки, не заради забави, а тому, що так треба. А ще зрозуміють ті, кому доводилося підніматися під кулями та осколками, що несуть смерть. Словом, нічого хорошого чи приємного в цьому немає, але іноді – доводиться це робити.

Так от, мені довелося пережити не все з перерахованого, але дещо точно. Тому, вирушаючи в експедицію російськими ресурсами, відчуваєш, нехай і не так гостро, але приблизно те саме. Розумієш, що ось зараз пірнеш у суміш помиїв, нечистот і гною, але це треба робити аж ніяк не для задоволення, а за потребою.

Нещодавно довелося провести таке занурення, бо читачі написали про те, що такий собі Ель Мюрид, у дівоцтві – Несміян, став ледь не найголовнішим критиком путіна. Тому довелося прочитати кілька його останніх творінь, а крім того, прочитати деяких інших «противників путіна», яких ми одного разу витягували за вуха на світ божий. Була думка про те, що до них перших прийшло передчуття того, що насправді насувається, але ні, все на місці, хіба що трохи змістилися акценти, а так – усе, як було.

Там справді поливають путіна як годиться, причому такого раніше не помічалося, і все було б чудово, якби в потрібному місці не було розставлено потрібні акценти, що зливають усю критику в унітаз. До речі, це помічено за всіма без винятку російськими критиками путіна. Такий критик залишається жорстким опозиціонером, поки каже, пише чи навіть співає гострі речі й магнітить до себе публіку, яка теж не цілком задоволена путіним, але в певний момент лунає потрібний сигнал, який іде в незадоволену публіку. Знайти їх, ці сигнали, не складно. Єдина перешкода – треба уважно послухати або почитати те, що вони несуть, і в когось майже одразу, а в когось – трохи покопавшись, знаходиш те, що й мало бути, – «правильний сигнал».

Нам трапилася остання (на момент дослідження) стаття Ель Мюрида «Протилежний ефект». І в перших рядках цього опусу знаходимо: «Путін свідомо підняв градус, розраховуючи повторити історію з «Зоряними війнами», яка стала фактично поштовхом до початку серйозних і результативних переговорів щодо стримування та роззброєння». Приблизно так і працює технологія «закладки».

Начебто і мафією путіна називав, і бездарним виродком, а потім – бах, і «експерти дійшли одностайного висновку»! Але це ж та сама пісня про «багатоходівки», які ми чули кілька років поспіль. Путін миттєво виринає з виродків і продажних покидьків в образі архістратига і ледь не генералісимуса.

Зауважимо: працює ця технологія виключно на цільову аудиторію, яку напрацював неважливо хто саме з «опозиціонерів»: Ель Мюрид, Шендерович, Биков чи хтось іще.

Вони проникають у ті шари аудиторії, які збираються навколо їхніх імен і вважають їхню думку авторитетною і навіть експертною. Саме в цю масовку і впорскується потрібна інформація. Якби це було інакше, вказані вище персонажі лежали б на мосту Нємцова рівними рядами і з однаковими дірками в потилицях. Вже, принаймні, в рф їм було б душно. Якщо ж вони живі і мало-помалу пописують статейки і памфлети, вільно виїжджають і в’їжджають до рф, то це означає, що вони відпрацьовують свою роль у відведених їм рамках і ні для кого не є небезпечними.

Загалом це – їхня справа і справа росіян. Нам глибоко начхати на те, чим вони гребуть на дні клоаки – руками, веслами чи іншими предметами. Ми ж прокоментуємо вказану вище цитату з погляду реалій для того, щоб показати, що і чому впорснув Ель Мюрид, і не лише він.

(Далі буде)