Від редакції
Нижченаведений текст складений, як то кажуть, із уривків та обривків інформації, листів читачів, і все це скріплено здоровим глуздом та життєвим досвідом у певну взаємопов’язану конструкцію або версію, метою якої є відповідь на запитання: «Що це взагалі відбувається?» Наскільки вдало чи невдало це вийшло — кожен може вирішити сам. Також кожен може спробувати скласти власну конструкцію на основі відкритих даних і, скажімо так, чуток, які неможливо перевірити. Можливо, у когось це вийде влучніше, ну а ми — починаємо.
ТРИ ВЕРШНИКИ
Після закінчення Другої світової війни конфігурація світу вибудувалася в більш-менш зрозумілу конструкцію, яка, попри низку недоліків, усе ж давала уявлення про те, як усе влаштовано і як працює. По суті, було вибудувано двополярний світ, вільну частину якого очолювали США, а тоталітарну — совок. Посередині перебувала бурхлива маса, яка сама ніяк не могла визначитися, з ким вона: з розумними чи з красивими. Зрозуміло, що всім хотілося жити заможно, але приймати демократичні правила гри не хотіли ні в тоталітарному таборі, ні в цьому самому прошарку, який намагався вибудувати свою «суверенну демократію».
Але як би це не намагалися робити, у підсумку виходило так, що економікою керували вручну, а тому вона не могла бути ефективною. За такого розкладу заможно могла жити лише невелика частина суспільства, яка в плановій системі якраз і розподіляла всі ті мізерні блага, що їх у принципі може виробити тоталітарна планова економіка.
Такий стан справ за будь-якої ідеології — чи то комуністичної, чи релігійної, чи ще якоїсь — зводив суспільний устрій до досить примітивного рівня, де багата меншість тримає в покорі бідну більшість, застосовуючи для цього добре відомі методи управління, щільно нанизані на репресії. Опоненти ж мали відкриту архітектуру суспільства, і воно мало можливість поступово трансформуватися у щось нове.
Це нове не завжди було вдалим, але, на відміну від заскорузлого тоталітаризму, демократичне суспільство шляхом ротації влади — а отже, і зміни ідей, навіть методом проб і помилок — могло намацувати нові, більш ефективні механізми функціонування. З цієї причини тих, хто живе заможно, завжди було значно більше. А все тому, що у кожного була власна свобода вибору: більше чи менше вчитися, працювати чи взагалі творити, обирати собі мету в житті та шляхи її досягнення.
Ну а посеред цих двох полярних парадигм були ті, хто намагався схрестити одну систему з іншою, щоб отримати свій рецепт щастя. Як водиться, ці експерименти рано чи пізно призводять до тоталітаризму та злиднів або навпаки. Якийсь спритний діяч обіцяє подолати бідність, якщо його оберуть лідером, і, прийшовши у владу, він розгортає бурхливу діяльність — і йому дійсно вдається впоратися зі злиднями в одній окремій родині — своїй.
Він від самого початку розуміє, навіщо йому потрібна влада, і тому практично одразу створює механізм вічного її утримання, оскільки рано чи пізно населення зрозуміє, що його розвели, і почне висловлювати своє «фе». До цього часу має бути все готово, щоб поставити бидло у стійло. І ось саме в цьому прошарку кожне суспільство перебуває на тій чи іншій стадії, але рухається в напрямку тоталітаризму.
Далі буде