Як знищити зручність життя

Авторка перекладу: Світлана

Із серії «Проти ночі»

Уже дуже давно, років 30 тому, довелося поспілкуватися з чоловіком, якому вдалося виїхати на Захід ще за пізнього совка. У паузі між заходами, пов’язаними з роботою, влаштували щось на кшталт «кави-тайм», і він розповідав старшим колегам про те, як влаштовано життя в еміграції. За його словами, найпростіше було осісти в Португалії, а потім – перебратися до Іспанії. Звідти – у Францію, і вже потім – прямо у Британію чи Німеччину. Ну, а мрією всіх було – дістатися США і вже там остаточно натуралізуватися.

Весь цей шлях він пояснював тим, що в кожній наступній країні були вищі стандарти життя. І це стосувалося не лише рівня зарплат, а й соціальної захищеності, або, як він це називав, «зручності життя». І ось Штати він називав країною, де всі стандарти життя знаходяться на максимальному рівні і що в будь-якому випадку це пункт призначення всіх емігрантських поневірянь. Тоді він наводив якісь приклади, але цього я вже не пам’ятаю, а от його оцінка Штатів як країни, в якій просто зручно жити, а з американським паспортом можна впевнено почуватися практично у всіх країнах світу, – це запам’яталося.

І справді, аж до останнього часу Штати за сукупністю чинників, що безпосередньо впливають на життя, справді були на самому верху списку країн, в яких зручно жити і чиї громадяни мають справжній захист у всьому світі. Високий рівень медицини, освіти, судової системи та головне – стабільний стан усього цього набору чинників робили країну передбачуваною та зручною. Зрозуміло, що десь медицина була не гірша, а подекуди й краща, десь був вищий рівень зарплат, десь стандартні соцпакети були жирнішими, але все разом у Штатах робило цю країну зручною для життя та привабливою для гостей.

Очевидно, що той, хто шукає пригод, знайде їх скрізь, у тому числі й у США, але тут була важлива «середня температура по палаті», з одного боку, і непорушність усієї цієї системи чинників – з іншого. Але тепер усе це в минулому. Виявилося, що не зовсім психічно здоровий пацієнт, який піднявся на вершину влади, може все це отруїти з такою швидкістю, що в це було неможливо повірити. І той випадок із застреленим художником – один із показників того, на що вже перетворилися США, але ось ще одна історія, яка щойно потрапила в пресу. Саме вона, а не відстріл «хлопця з дробовиком», показує, наскільки швидко було злито в унітаз ту саму зручність життя, яка у Штатах вважалася ледь не еталонною. Наведемо її скорочену версію для зручності сприйняття.

«65-річна британська пенсіонерка Карен Ньютон приїхала до США з чоловіком Біллом – і замість запланованої двомісячної подорожі по Штатах і Канаді провела шість тижнів у депортаційній в’язниці ICЕ (міграційна служба. – Ред.), хоча мала чинну візу і не давала жодних підстав підозрювати її в пошуках нелегальних заробітків… Карен виявилася замкненою в камері без вікон на 42 дні, спала на підлозі на тонкому маті і за весь час свого ув’язнення отримала від співробітників в’язниці лише одне правдоподібне пояснення свого ув’язнення: доброзичливі охоронниці по-свійськи пояснили пенсіонерці, що службовці імміграційної поліції ICЕ отримують «оплату за голову» – грошові бонуси за кожного затриманого «чужинця», як називає іноземців влада Трампа.

Трамп збільшив фінансування імміграційної поліції до астрономічної суми 85 млрд доларів на рік, ця структура вербує кадри, спокушаючи щедрими бонусами, а «норми» затримань підвищено вдесятеро – і світові ЗМІ весь останній рік наповнюються історіями незаконних арештів «нелегалів», опротестованих у судах. Щоб поменше ганьбитися в судах, ICE спокушає затриманих програмою «добровільної самодепортації» за рахунок США – тим, хто відмовився від права на слухання в суді, обіцяють безкоштовні квитки додому плюс 1 000 доларів «підйомних».

Карен Ньютон потрапила саме в цю пастку. Після того як її заарештували разом із чоловіком за те, що у чоловіка сплинув термін візи, і не дозволили негайно полетіти додому власним коштом, а протримали в ув’язненні три доби, Карен і Білл «купилися» на обіцянку прискореної безкоштовної «самодепортації», повіривши, що так їхні поневіряння закінчаться швидше. Літні британці не врахували, що підписавши папір про готовність до «самодепортації» з відмовою від апеляції та забороною на в’їзд до США на 10 років, вони тим самим визнали себе «нелегальними мігрантами» і виявили готовність вирушити до імміграційної в’язниці, де їх розлучили і протримали шість тижнів – у черзі на безкоштовні квитки та бонус».

Усе це сталося кілька місяців тому, і «героїня» цієї історії не планувала оприлюднювати цей інцидент, але з урахуванням того, що Велика Британія – країна футболу, а цього року США приймають Мундіаль, Карен вирішила поділитися своїм досвідом для тих співвітчизників, які планують поїздку на футбольний чемпіонат. Ця система нікуди не поділася і набуває дедалі жорсткіших форм. Людей відстрілює не лише охорона Тромба, а й агенти міграційної служби. А в результаті Карен дала загальне напучування всім, хто збирається відвідати США: «Не їздіть до США, доки при владі Трамп. Там повне беззаконня, жодної відповідальності. Їм не потрібні причини, щоб тримати вас у в’язниці». Ось це і є позначка, до якої Додік уже опустив США і продовжує це робити з завзяттям оскаженілого бульдозера.