Як видно з наведених ВПС даних, у повітряний простір України зайшло близько 300 дронів та 50 ракет усіх типів. Очевидно, що ворог використав усе, що мав на той момент у повній готовності до застосування. Загалом було зрозуміло, що готується щось таке, одразу після підвищення градуса вирування лайна в їхніх соціальних мережах. Буквально одразу ж з авіабази «Українка» на Далекому Сході звичним курсом «Енгельс-2» – «Олєнья» полетіла група ворожих стратегічних бомбардувальників.
Як ми пам’ятаємо, після операції «Павутина» ворог намагається не накопичувати боєздатні бомбардувальники Ту-95 на базах європейської частини курника. Тепер їх основним місцем базування стала та сама база «Українка». Вони справедливо розсудили, що втрачати літаки, які не підлягають поповненню, – надто велика розкіш, а тому в європейській частині вони з’являються вимушено, для справи. Тому їх перельоти на «Олєнью» та/або «Енгельс-2» завжди пов’язані з оснащенням крилатими ракетами та їх подальшим запуском по території України.
Цього разу причина нальоту і наслідок – сам наліт – були в логічній і безперервній послідовності, тож не було жодних сумнівів у тому, що прутін вирішив показати своїм турбопатріотам, що він суворо відреагував на удар по Воткінському заводу. А тепер погляньмо на співвідношення ударних засобів, задіяних для удару. Незважаючи на те що все відбулося раніше наміченого терміну, підсумковий удар виявився у співвідношенні 1/6 ракет і дронів. Тобто ракетна складова удару була дуже високою.
Це говорить про те, що прутіну дуже хотілося отримати потрібну картинку, щоб видати її за «кузькіну мать». Адже він в курсі того, що наслідки прильотів ракет кратно серйозніші, ніж те, що можуть влаштувати дрони. Словом, фюреру конче треба було показати палання Києва, і ось з цим якраз і не склалося. При цьому витрата ракет виявилася вкрай суттєвою. Ми не бачили калькуляцій залпу ракетами, але приблизно можна сказати про те, що тут ідеться не про одну сотню мільйонів доларів за одну ніч.
І тут є ще один, не дуже очевидний, але все ж таки – знаковий момент. Використання непрофільних ракет, як ті ж «Циркон» або Х-22, свідчить про розпач ворога. Адже спочатку ці ракети створювалися для боротьби з авіаносними групами США, і, відповідно, вартість ракети була вторинною, бо вдале влучання виробу в ордер АУГ та ураження угруповання ядерною боєголовкою виправдовувало всі витрати. Зрозуміло, що для досягнення такої мети коштів не шкодували. А тепер ці ракети витрачають для того, щоб влучити в ТЕЦ або електричну підстанцію.
Тобто загальна цінність цілі взагалі ніяк не відповідає ні матеріальній, ні військовій цінності застосованої ракети. А ворог зараз використовує «Циркони» просто пачками. Він намагається перекрити цими ракетами нестачу ударних властивостей крилатих ракет типу Х-101. Крім того, ворог неначе розписується в тому, що він уже не бачить перспектив морських баталій, де можуть знадобитися такі ракети. Відповідно, казки про панування на морі взагалі та боротьбу з авіаносцями зокрема – вже закінчено, і тепер вони націлюють ці ракети на трансформатори.
Ну, а все це, разом узяте, говорить про те, що щойно ми спостерігали потуги, які ворог здатний реалізувати в режимі максимальної напруги тут і зараз. А наші військові продемонстрували здатність адекватно відбивати подібні запеклі атаки і бити ворога на тому ж рівні, але набагато ефективніше. Такий попередній підсумок цієї епопеї.
Ох, як у Харкові працювала ППО!
З вікна видно було такі трасери!
В результаті, а може й ні, не чув жодного вибуху.
Мушу нагадати, що завтрашній день в курнику також сакральний, не тільки 24 лютого. Як ми пам’ятаємо, вони тоді почали наступ післь святкування ганебної втечи червоних гвардійців та революційних балтійських моряків від Пскову та Нарви. А ще додав свіжості “можемповторітелям” приліт по Воткінську і попередні знущання СОУ над черноморською флотілією.
З приводу захисту від балістики в космічному просторі – це можливо тільки обмеженої кількости об’єктів. Бо суцільного захисту не витримє жодна економіка світу.
Ну скажімо так – ПРО розрахована на винищення бойової частини “Сатани” якось виправдовує свою вартість, для того, хто здатний цю вартість в принципі потягнути, і то в обмеженій кількості, тобто для збиття умовних 100-200-300 ракет. А збивати ракети з ковенційною Б/Ч ну тільки якщо відсудити в когось 94 квадрільони)