Напевно, усвідомлення саме цього феномену так потрясло людей, які розуміють цінність цього явища і приймають ці цінності, і навпаки, порвало в мотлох диктаторів і рабів, яких ось така маса індивідуально прийнятих рішень налякала до смерті, бо є ознакою руйнування того хліва, в якому начебто тепло і господар регулярно годує свою худобу. Причому диктатор жахається від того, що його перестануть визнавати господарем, а худоба боїться іншого – що їй самостійно доведеться дбати про тепло та їжу.
Та й тих, хто здатний прийняти таке рішення саме самостійно, а не за закликами і, боже борони – з примусу, в будь-якому суспільстві не може бути багато. Але річ у тім, що в низці випадків суспільство просто не має цього «детонатора» з відносно невеликої кількості справді рішучих людей. І що найнеприємніше саме для диктаторів, ці люди приймають рішення саме самостійно і без «центру прийняття рішення». Адже коли є такий центр, з ним можна ефективно боротися: залякати, підкупити або знищити. А коли такого центру немає, це проблема. Саме тому завдання будь-якої диктатури – витравити саму можливість прийняття самостійних рішень, хай і невеликим прошарком суспільства.
А все починається з того, що в якійсь конкретній, навіть не такій історичній ситуації, як Майдан, кожен може собі сказати: «Все, повз це я не пройду», – і почати діяти. Наприклад, на побутовому рівні я кілька разів спостерігав сцени в маршрутці, коли водій бикував щодо людини, яка показала посвідчення УБД. Щоправда, це було вже досить давно, але все одно – варто згадати. В одному випадку за таку людину демонстративно хтось заплатив, в іншому… водій був змушений пояснювати, звідки в нього взявся такий святковий фінгал, причому – з обох боків від носа. І зробив йому це пасажир, а не той, на кого він кришив батон. Просто хлопець вирішив, що таке неподобство не можна спускати, і подарував водієві «двієчку».
СУДДЯ
Нещодавно в Мережі помітив такого собі користувача, який видає себе за суддю. Загалом як він опинився у стрічці – не знаю, але іноді він щось таке писав про конфіскацію активів противника і щось там ще. Як для соціальної мережі – досить дивна поведінка саме судді, тож тут складно сказати, наскільки це справді суддя. Але ось останнім часом він почав міркувати про те, що дурний плебс чомусь негативно налаштований щодо суддів, і, забувши про те, що він не в залі судового засідання, почав дорікати вбогим за те, що вони неправильно тримають бутерброд і що про суддів треба думати добре і чисто. Приблизно так.
І частина публіки потяглася йому підтакувати, мовляв, ЗМІ винні, намовляють на суддів і таке інше. Але ми живемо в реальному житті, і якщо не довелося стикатися з суддями особисто, то, напевно, довелося мати справу з іншими представниками влади, і кожен має свої враження від цього спілкування. І ось якийсь пацієнт намагається переконати публіку в тому, що саме судді – білі та пухнасті, і саме вони являють собою виняток із правил, і саме вони все роблять правильно і чесно пильнують.
(Далі буде)