Авторка перекладу: Світлана
Минулий тиждень приніс ще одну, вкрай загадкову подію, а точніше – інформацію про загадкову подію. Ця інформація викликала доволі потужний резонанс у Європі, не в Україні. Ба більше, тут не те що резонансу не було, а навіть найменших коливань, які могли б викликати це фізичне явище. Йдеться про те, що експерти п’яти європейських країн дійшли висновку, що відомого діяча курника Навального отруїли в колонії, де він, як-то кажуть, «відбував».
Загалом якби причиною смерті було названо удушення або зовнішню дію, добре відому в академічно колах як «перо в бік», то жодних особливих тлумачень це не вимагало б. Адже щось подібне відбувається в американських та й європейських в’язницях мало не щодня, але тут усе виявилося закрученим настільки серйозніше, що доведеться пригадати деякі деталі біографії цього персонажа. Ми зробимо це вибірково, бо копатись у його справах – немає ні часу, ні бажання.
Насамперед слід згадати те, що не викликає жодного співчуття до цього персонажа. Перше і найголовніше – саме його «опозиційна діяльність». На рубежі нульових і десятих років на болотах виник, напевно, останній рух, який міг призвести до бунту. Тоді на вулиці москви вийшли десятки тисяч людей із політичними антиурядовими гаслами. Але Навальний закликав публіку не бешкетувати і не влаштовувати Майдан, бо це «не наші методи».
Загалом саме так чинять у тому випадку, коли в отару овець треба запустити козла-провокатора, який їх заспокоїть і поведе до воріт м’ясокомбінату. Через десять років цю саму роль зіграла така собі Тихановська, яку чомусь теж вважають опозиціонеркою, але вже режиму Лукашенка. Словом, напевно, будь-який диктатор ставив би свічки в синагозі, аби тільки голова опозиції був кимось на кшталт цих товаришів.
Але те, що він злив досить перспективні протести, – їхня справа. Швидше за все, навіть за відсутності Навального та його закликів не розгойдувати човен там нічого не сталося б. Потопталися б та й стали на коліна, щоб таким зухвалим чином бунтувати перед лицем пана. Нам цей пацієнт відомий за його висловом «Крим – не бутерброд», яким він відповів на питання про можливість повернення Криму Україні. Зараз би він розповів те саме про Донецьк, наприклад. Тож для нас ясність є повною і остаточною. Якщо європейці мають якусь рефлексію з цього приводу, то ми її не маємо.
Проте сам сюжет цієї історії у світлі останніх подій стає справді цікавим. Як ми пам’ятаємо, під час поїздок по курнику Навального вже було один раз отруєно, але його перевезли до Берліна і вилікували від впливу смертельної отрути. До нього в лікарню навіть мадам Меркель приходила, щоб відвідати. І здавалося, що тепер він стане кимось на зразок Тихановської і житиме в цивілізованій країні, роздаючи інтерв’ю та отримуючи за це нехай і скромні, але постійні гонорари. Хтозна, можливо, ще й «творчі вечори» даватиме, як це влаштовують деякі журналісти, але сюжет був закручений більш загадково.
(Далі буде)