З іншого боку, профільне аналітичне агентство Argus зазначає, що у 2025 році обсяги трубопровідних постачань нафти на російські нафтопереробні заводи впали до мінімуму з 2010 року. Там акуратно пишуть про те, що причиною цього стали позапланові ремонти, а також знос обладнання. Але всім зрозуміло, хто «зносив» обладнання та чому ремонти стали позаплановими. Агентство ж зазначає, що найістотніше скорочення обсягів переробки нафти зафіксували підприємства «Роснєфті» імені поета-пісняра Сєчина, майже на 8%, а найбільш передовим НПЗ щодо втрати своїх потужностей став Рязанський завод, де обсяги впали на 34%.
Словом, лапті явно не очікували таких наслідків дідової війни і тепер шукають нову парадигму, як жити в новій реальності. Самі вони говорять про те, що можливості Сил оборони України щодо виведення з ладу нафтової галузі поступово зростають, і там з жахом чекають, коли почнеться робота повноцінної балістики. Профільні фахівці кажуть, що якщо Україна досить простими для перехоплення ППО засобами наробила такого шурхоту, то що буде, коли піде в хід щось важче? Нафтова інфраструктура, по суті, вкрай вразлива до таких ударів, бо технологічний процес передбачає роботу з великими обсягами пальних речовин.
Ну, а санкції, накладені на російську нафту, нехай не так швидко, як того хотілося б, але все ж таки роблять свою справу. Буквально щойно стало відомо про те, що Індія взяла курс на вихід із російської нафти. Хоча раніше прем’єр Індії заявляв, що вибір постачальників нафти – їхнє суверенне право, але як виявилося, вся справа в математиці. Втрати від прямих санкцій перевищили виграш від купівлі нафти за мізерними цінами. Причому нафтовики ніколи не бідували, а зараз просто напали на «халяву», а ось запроваджені Штатами тарифи лягли на весь індійський експорт, практично ніяк не зачепивши нафтовиків.
І вийшла ситуація, коли за можливість зрубати бабла по-легкому на демпінговій нафті платять інші, експортно орієнтовані сектори економіки. Це – недобра і потенційно вибухонебезпечна ситуація. І тому індійський прем’єр узяв свої слова про суверенітет взад, і процес виходу з російської нафти пішов навіть швидше за затверджений графік. Ну, а для багатоходівника ця ситуація неприємна ще й іншою, фундаментальною властивістю.
Як ми пам’ятаємо, лише років п’ять тому у прутіна вважали, що без їхньої нафти й газу світ впаде і його обвалення почнеться з Європи. А такі дурні думки виникли в лисій голові від найглибшого невігластва і нерозуміння фундаментальних принципів роботи ринку. Жоден виробник чи «добувач» не процвітатиме, якщо в нього немає ринку збуту. Власне, ринком управляє конкуренція, а це – не що інше, як боротьба за покупця, якого треба переконати купувати саме твою продукцію.
А прутін вирішив, що на його нафті й газі спрацює виняток, і тому він відключив Європі газ. Європа нікуди не поділася, і там навіть енергетичної кризи не виникло, хоча самі європейці чекали на щось подібне. Вони практично повністю вийшли з російського газу, і через рік почне працювати повна заборона постачання російського газу до ЄС, включаючи ЗПГ. І ось тепер із нафтою програється точнісінько та сама історія.
З вальяжного царя, який диктує ціни та умови на постачанні нафти й газу, прутін перетворився на звичайного торгаша, який метушиться в пошуках того, хто купить його товар. Причому сама метаморфоза відбулася настільки стрімко і негарно, що на пристойні ринки його вже просто не пускають. І тому він мусить торгувати з тими, хто вже йому диктує ціни та умови. З повелителя він перетворився на прохача. І як виявилося, навіть грабіжницькі для курника ціни на нафту не змогли зіграти своєї ролі.
(Далі буде)