Дивні переговори (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

Сьогодні, у п’ятницю, відбулося одразу два естрадно-політичні шоу, одне – в Еміратах за участю нашої сторони, якщо нашими можна називати як мінімум двох переговорників, на яких пробу ставити нікуди, а інше – в Омані. З приводу переговорів з лаптями сказано вже стільки, що «даже кушать не хочется», а от оманські переговори виявилися дуже цікавими і, напевно, дуже насторожують Ізраїль. І річ тут не в тому, що американську сторону представлено «найкращими» фахівцями, особисто обраними другом Епштейна, який посів зараз перше крісло США, і тому – безглуздими та нещадними, а зовсім з іншої причини.

Для того щоб не упустити головні контексти цієї теми, нагадаємо кілька моментів, які стануть ключем до оцінки переговорів. Отже, якщо взяти класичну позицію США, то у відносинах із Іраном Штати завжди підтримували та просували інтереси Ізраїлю. До речі, в самого Ізраїлю з шахським Іраном, тобто до 1979 року, коли владу захопили рушники, були досить теплі відносини, принаймні, вони були теплішими, ніж з іншими країнами регіону.

Зрозуміло, що після приходу до влади Хохмейні все це зламалося, але зламалося все і зі Штатами. Тоді посольство США захопили бородаті фанатики, а персонал було взято як заручників. Специ провели невдалу операцію з їх звільнення і, за ідеєю, Вашингтон має незакритий рахунок до бородатих. Тому тональність ставлення до Тегерану була однаковою як в ізраїльтян, так і в американців. Але на відміну від американців, які мають загальні претензії до Ірану, Ізраїль наголошує як мінімум на двох питаннях, які вимагають свого вирішення. А саме – власне ядерна зброя у сенсі можливостей її отримання і засоби доставки.

Через те що Іран не має авіації у звичному розумінні цього слова, то єдиний засіб доставки, доступний йому в принципі, – ракети. І ось ліквідації технологічних можливостей отримання саме ЯЗ і засобів її доставки вже давно добивається Ізраїль. Ці вимоги союзника підтримували і США, але невіглас Додік поводиться на цьому напрямі, як слон під важкими препаратами у посудній крамниці, а тому там усе непередбачувано. Очевидно, що в цій грі він має власні цілі, і вони не завжди збігаються з тим, що вимагає Ізраїль.

А як усім відомо, Ізраїль досі офіційно не визнав наявності у себе ЯЗ, але це – таємниця дитячого садка. Свого часу добре відомий діяч Мордехай Вануну розкрив подробиці ізраїльської ядерної програми, і тому, попри мовчання ізраїльтян, усім зрозуміло, що ця зброя у них є, і навіть приблизно зрозуміло, скільки боєголовок вони мають. Причому через десятиліття поступово спливли деталі того, як створювалася ЯЗ, звідки ізраїльтяни отримали обладнання і ядерні матеріали і, зрештою, – де і коли випробували ядерний пристрій. Це докладно описано вже давно, і всім, кому треба, все зрозуміло. Але саме наявність ядерного пристрою ще не робить його зброєю. Він стає такою, якщо для нього є відповідні засоби доставки.

Тут у Ізраїлю – все гаразд, бо за останні десятиліття країна сформувала класичну ядерну тріаду. У відкритих джерелах взялося зібрати таку інформацію саме про носії.

Ось основні потенційні носії ізраїльського ядерного арсеналу:

1. Наземний компонент: Балістичні ракети «Єрихон» (Jericho)

Це основна сила стримування, розміщена, як вважається, у захищених підземних шахтах (зокрема на базі Сдот-Міха).

• Jericho-2: Ракета середньої дальності (до 1500–3500 км). Станом на 2026 рік триває процес її поступового виведення з експлуатації.
• Jericho-3: Міжконтинентальна балістична ракета з дальністю від 4800 до 6500 км (деякі джерела оцінюють потенційну дальність до 11 500 км). Вона здатна нести моноблочну ядерну боєголовку потужністю до 400 кілотонн або кілька боєголовок індивідуального наведення.

2. Повітряний компонент: Тактична та стратегічна авіація

ВПС Ізраїлю мають літаки, спеціально модифіковані для доставки ядерних авіабомб або крилатих ракет.

• F-15I Ra’am: Вважається основним носієм завдяки великому радіусу дії та високій вантажопідйомності.
• F-16I Sufa: Масовий літак, здатний виконувати завдання з доставки тактичних ядерних зарядів.
• F-35I Adir: Новітні винищувачі 5-го покоління. За даними на 2025–2026 роки, Ізраїль інтегрував власні системи управління та модифікував внутрішні відсіки для використання спеціалізованих боєприпасів, що робить цей літак малопомітним ядерним носієм.

3. Морський компонент: Підводні човни типу «Дельфін» (Dolphin)

Це найбільш прихована частина арсеналу, що забезпечує «можливість другого удару» (гарантована відповідь у разі знищення наземних баз).

• Dolphin-1 та Dolphin-2: Ці субмарини німецької побудови оснащені торпедними апаратами калібру 650 мм. Експерти впевнені, що вони використовуються для запуску крилатих ракет Popeye Turbo (дальність понад 1500 км), які можуть бути оснащені ядерними боєголовками.
• INS Drakon: Найновіший човен класу Dolphin-2 (введений у стрій близько 2025 року), який має значно збільшений корпус. Припускають, що він обладнаний вертикальними пусковими шахтами для нових, потужніших балістичних ракет морського базування.

(Далі буде)