Дивні переговори (Частина 2)

Резюме

Як бачимо, Ізраїлю вдалося реалізувати, нехай і в мініатюрі, приблизно те саме, що мають і країни з найбільшим ядерним потенціалом. Зокрема, він має зброю відплати у вигляді субмарини, єдиним завданням якої є нанесення ядерного удару-відповіді по тому, хто наважиться завдати ядерного удару по Ізраїлю. Виявити місце знаходження чергового ракетоносця практично неможливо, і тому удар відплати практично гарантується.

А все це до того, що в Ізраїлі чудово розуміють, що іранську проблему треба вирішувати як щодо ліквідації ЯЗ, так і щодо знищення засобів її доставки. Але на переговорах в Омані Іран зайняв несподівану позицію. Ізраїльська преса з цього приводу пише таке:

«Після літньої війни Іран передусім зайнявся реконструкцією пошкоджених ізраїльськими ударами ракетних потужностей і виробничих цехів, приділивши пріоритетну увагу відновленню ракетного потенціалу, а не зруйнованих ядерних об’єктів… Іран за кілька місяців загалом відновив своє ракетне виробництво, і найшвидше було відновлено зруйнований завод і полігон для випробувань ракети «Шахруд» – їхніх найновіших, найважчих  твердопаливних ракет.. Водночас три головні ядерні центри Ірану, уранозбагачувальні підприємства в Натанзі, Ісфахані та Фордо, виглядають такими, що не функціонують, масштабних відновлювальних робіт на цих об’єктах із супутників поки що не помітно».

Позиція дуже дивна, бо логіка підказує, що набагато ціннішим є виробництво, пов’язане з отриманням ядерної боєголовки, адже за витратами та зусиллями ракетне виробництво набагато простіше. Але рушники змістили акцент у бік засобів доставки. А тепер згадаймо те, що аналітики писали про ядерну програму Ірану прямо напередодні ізраїльсько-американських ударів. Тоді писали, що іранці вже отримали матеріал для створення пари десятків ядерних боєголовок, і, як усім відомо, перед ударами по підземних комплексах збагачувальних фабрик цей запас було вивезено.

А тепер уявімо, що рушники вже зібрали ці пару десятків боєголовок. Тепер вони знають приблизну ефективність роботи ППО/ПРО Ізраїлю та США, і з урахуванням того що вона може досягати 90% при масованому ракетному ударі, їм залишається наклепати якнайбільше новітніх ракет, щоб якраз і створити «хмару» масованого удару для того, щоб 10% пройшли крізь щит, а в цих відсотках повинна бути хоча б одна ракета з особливою головною частиною. Ізраїльтяни ж самі говорять про те, що у них – країна однієї бомби. Якщо допустити такий розклад, то позиція рушників зрозуміла. Вони можуть погодитися не виробляти ЯЗ, і справді, супутники покажуть запустіння на ядерних об’єктах, але їм уже не потрібно збагачувати уран, бо готовий продукт у них уже є, а ось із приводу виробництва ракет вони вперлися і не бажають це обговорювати. Картина начебто склалася.