Контури дня (Частина 4)

ПРО СВІТЛЕ МАЙБУТНЄ, «ЛАПТІВ» ТА ВЕЛИЧ

Будь-який автократ, який не вважає себе найманим працівником, чиєю метою є зробити хоч трохи зручнішим і безпечнішим життя в країні, вигадує якісь фантастичні картини майбутнього, які тільки він і може здійснити. При цьому картину він малює широко і розмашисто, не обмежуючи себе ні масштабом, ні глибиною. З одного боку, це буде чудова морквина для осла, яким він вважає населення країни, а з іншого — це заділ на його власне майбутнє. Адже коли закінчиться термін його повноважень, він завжди може сказати, що йому не вистачило часу, аби втілити в життя всю цю красу, а тому його неодмінно треба обрати на другий термін. Ну а коли і цього часу не вистачить, він знайде спосіб, щоб продовжити своє правління вже по-злодійському.

Таких прикладів — як бруду. Достатньо згадати «зелень», яка обіцяла… ну, ви самі пам’ятаєте, що вона обіцяла, і жодного пункту не виконала просто тому, що й не збиралася цього робити. У владу вона прийшла для вирішення інших питань. Товариші Міндіч, Юзік та інші — в курсі. Те саме виконує Додік. Він продав виборцю формулу MAGA, особливо не обтяжуючи себе розшифровкою того, як він собі це бачить. І взагалі там, де звучать якісь загальні формулювання типу: тисячолітній Рейх, комунізм (світле майбутнє) або велич, можна одразу говорити про те, що морква перед мордою осла вже розгойдується і що автократ докладе всіх зусиль для того, щоб максимально довго перебувати при владі.

Але у випадку із «зеленню» можна згадати про те, що ті обіцяли закінчити епоху бідності, брехні… зрештою — вчителям обіцяли зарплату в 4 тис. доларів, а Додік розповів про те, що вижене мігрантів і змусить увесь світ платити Америці данину, яка буде розподілена між усіма американцями. А ось у прутіна з фантазією якось не склалося. У нього все обмежилося «величчю» та «традиційними цінностями», а далі: Рюрик, усіх переможемо, гумові попки — і на тому все. Але і цього набору цілком вистачило, щоб «лаптям» це сподобалося навіть без уточнення того, куди саме цей козел-провокатор веде своє стадо баранів.

І тут слід зауважити, що такий стан справ викликаний не лише невіглаством і скудоумством самого царя, який не зумів розгорнути яскраву картину, а й традиціями та особливостями стада. Річ у тім, що попередники прутіна теж не обтяжували себе створенням хоча б ескізу цього майбутнього. Ті, хто мають тривалий досвід цього життя, напевно пам’ятають, що в кожному, більшому чи меншому населеному пункті, хоч раз та зустрінеться гасло «Наша мета — комунізм». Простіше кажучи, партія і уряд позначили траєкторію руху стада і такими гаслами ніби відповідали на питання про те, куди ми всі бредемо.

НЕОБХІДНИЙ ВІДСТУП

Начебто все чітко і лаконічно написано, і питань бути не повинно, але вони були. Причому, якщо такі питання почала б ставити доросла людина, то, швидше за все, нею б зацікавилася «Контора Глибокого Буріння» або простіше — КДБ, а ось дітям і підліткам такі питання сходили з рук просто тому, що їх вважали ще наївними та безтолковими. І тут я маю особистий досвід, оскільки двічі ставив питання у стилі: який він, цей комунізм? Вперше це питання було поставлене вчительці історії, яка, почувши його, зробила ротом як риба, викинута на берег, а в очах були розгубленість і навіть переляк. Поки вона зображувала пантоміму, я уточнив, що знаю принцип «від кожного — за здібностями, кожному — за потребами», але це не дає уявлення про комунізм як про якусь реальну мету.

(Далі буде)