Загалом, коли вона десь за хвилину повернулася в чат, то відповіла: «Ти цього зараз не зрозумієш, а от за пару років, якщо не зникне інтерес, поговоримо на цю тему». Щоправда, інтерес у мене був саме в той момент, і оскільки я був учнем із розряду «відірви і викинь», то питання це ставив не для того, щоб отримати задовільну відповідь, а щоб подивитися, як «попливе» вчителька, що вона успішно і продемонструвала. Після пари таких запитань вона намагалася не знущатися з мене, як з інших, щодо домашнього завдання та іншого. Шкільне навчання — окрема тема, і, можливо, колись я до неї повернуся в рубриці «Гумор», а тут — прикладне питання.
Минуло два роки, і це був останній клас навчання в школі. Історію викладала вже інша вчителька, і, вже знаючи, що ця тема їм не по зубах, я знайшов інший об’єкт дослідження. Скажімо так, приблизно в той час тільки починався рух під назвою «дискотека». Тоді я мав можливість «діставати» модну музику як на касетах, так і на імпортному «вінілі», і з урахуванням того, що школа в нас була не лише місцем навчання, а й усього іншого, в умовах морозів крайньої півночі ми там стали збирати «дискотеки» зі своєю саморобною «апаратурою».
Виходило весело, і одного разу вже зовсім увечері, коли вчителів у школі не було, на вогник завітала директорка, і не сама, а з комсомольським секретарем тресту наших шефів. Схоже на те, що вона вже набрала повітря в легені, щоб розігнати цей шабаш, але «секретар» її зупинив і сказав, що все це виглядає свіжо і дуже перспективно. У результаті директорка нас похвалила, а секретар потусив на нашому заході і, коли все закінчилося, підійшов із пропозицією про співпрацю.
Як виявилося, у тресті був свій вокально-інструментальний ансамбль, який забезпечував музичне прикриття різноманітних вечірок із нещадним вживанням алкоголю, і нещодавно вони отримали апаратуру для дискотек зі спареною «вертушкою» для вінілу, підсилювачем, еквалайзером, світломузикою та кількома парами потужних колонок. Зрозуміло, що все було імпортне — польське. Наче там стояли шильдики «Unitra». Пропозиція була заманливою. Нам пропонували використовувати їхню апаратуру як для шкільних дискотек, так і для заходів тресту. Це було щось на кшталт казки, і ми з напарником погодилися.
І ось саме під час заходів у тресті, коли ансамбль був уже «в дрова», а ми підхоплювали ведення заходу, якось і відбулася розмова з «секретарем». Він уже був «під шофе» і увійшов у стадію доброго начальника. У такій стадії він видивлявся симпатичних дівчат, але, маючи не надто презентабельний вигляд, намагався здаватися великою людиною.
Тоді він завів розмову про те, що я збираюся робити після школи і чи не планую кар’єру «по комсомольській лінії», оскільки вона відкриває перспективи і дає можливість бути в авангарді будівників комунізму. І тут я йому поставив те саме питання, що двома роками раніше історичці: який він, той комунізм. У пацієнта очі розійшлися в різні боки, а відповідь виявилася несподіваною і лаконічною: «Давай вип’ємо!» На тому тема і закрилася.
(Далі буде)
Типова реакція, номенклатурного «продвіженца в члЄни кпрс», з подальшою діареєю, на просте і пряме питання «про свєтлає будущеє» людей від «народу»!!!!
Свого часу, десь у кінці 1989-90 років, підчас чергової «барьби за урожай» в Орловській області, на дачі обкому КПРС, під час чергової дружньої вечері однопартєйцев, поважна особа в роках, з ЦК КПРС, запропонувала юній передставниці з обкому ВЛКСМУ, взяти канахфетку «Тузіка» і посмоктала, а він їй, за цю патріотичну роботу, «ДЄДУШКУ» випише(орден Лєніна) вранці…. Так стало ще однією «орденоноскою» більше!! Така вона дорога, у свєтлає будущеє, в совдепії ….
Куди отому, Епштейну-паплавському, і до того рівня секретаря ЦК КПРС, без «дєдушки»?!?!
Пишуть на BBC що Епштейн залишив якійсь білоруській дівчині свої мільйони і два острови і ще там якийсь спадок. Що мінімум в сто мільйонів разів “краще” за “дєдушку”.
“Загальна сума, яку Епштейн заповів Шуляк, становить близько 100 млн доларів.
Крім грошей, Епштейн заповів Карині Шуляк свої острови Little St. James і Great St. James на Віргінських островах США, а також діамантову каблучку з каменем вагою близько 32,73 карата.”
Тобто той старий “пердун” з ЦК КПРС і поряд не стояв. 🙂 Бо він “купував” комсомолок за “обгортку від цукерки”. Інша справа в тому, що то за гроші у Епштейна (я маю на увазі що вони “брудні”) і хто та дівчина, все ще майор кгб чи вже може вище пішла.