Гра у смичка (Частина 3)

СМИЧОК АВІАНОСЦЕМ

Учора ми докладно писали про те, що Дональд Федорович зараз веде гру у смичка на нафті. Треба зауважити, що його найближче оточення таки має інтерес слухати цю гру, але тут одна гра перекриває іншу, і ще невідомо, де та межа, коли ігри починаються в більш небезпечній площині. Ось що вчора писало агентство Рейтер:

«Американські військові у вівторок збили іранський безпілотник, який «агресивно» наблизився до авіаносця Abraham Lincoln в Аравійському морі, заявили американські військові… Інцидент стався, коли дипломати намагалися організувати ядерні переговори між Іраном та Сполученими Штатами».

Інші джерела посилаються на пояснення, які надав капітан Тім Хокінс, представник Центрального командування ЗС США. Виглядає це так:

«Винищувач F-35С з авіаносця Abraham Lincoln збив іранський безпілотник з метою самооборони й захисту авіаносця і персоналу, який перебував на його борту…»

Напевно, для американців це виглядає як щось бадьоре і сильне, бо їхні ЗМІ та соціальні мережі тягали це повідомлення, як Бобик грілку. Але ми тут бачимо класичну гру у смичка. Вкажемо просто на кілька моментів цієї гри. Перший. На перехоплення «Шахеда» було послано винищувач останнього покоління, і вже одне тільки це говорить багато про що. Якщо літак був у своїй стелс-конфігурації, то в нього на борту було лише 4 ракети, бо саме стільки точок підвіски всередині літака. А ми бачили, як за час однієї атаки ворог використав близько восьми сотень таких дронів, а позаминулої ночі – 450, що вже стало звичною практикою. Не буду продовжувати цю лінію, але просто ще раз уточнимо: F-35C у своїй стелс-конфігурації несе лише чотири ракети.

Другий момент: ми чудово знаємо про те, навіщо ворог запускає одиночні дрони. Таким чином він промацує можливості противника у плані ППО, і якщо та проспить – вдарить по якійсь цілі. Але в будь-якому випадку, американські військові заявляють про те, що дрон поводився «агресивно», а отже – діяв у атакувальному стилі. Американці показали, як і чим вони мають намір відбивати атаку дронів. Цю тему теж залишимо без коментарів.

Третій момент, найбільш важливий, і можна не сумніватися в тому, що Тромб навіть не має уявлення про те, яка суть цього аспекту вчорашнього інциденту. Справа в тому, що згідно з нормами міжнародного морського права і статуту ООН, напад на військовий корабель будь-якої країни є юридично достатнім приводом для застосування сили в самообороні, хоча й не обов’язковим приводом для формального оголошення війни. Рішення залежить від політичної волі, обставин та міжнародної ситуації. Простіше кажучи, такі дії дають військово-політичному керівництву країни, якій належить корабель, застосувати весь спектр заходів у відповідь, аж до оголошення війни. Але обмежений військовий хід у відповідь був би мінімально коректним і достатнім для такої ситуації.

Можна не сумніватися в тому, що американці були в курсі того, звідки було запущено дрон, і вони мають точні дані для цілевказівки власних засобів ураження. Причому «агресивні» дії було продемонстровано проти найпотужніших і найдорожчих кораблів американського флоту, що не повинно залишатися без наслідків у будь-якому випадку. У результаті американці витратили ракету, яка коштує в кілька десятків разів дорожче за дрон, розкрили свої можливості ППО і показали рушникам, як треба атакувати флот противника, коли треба завдати максимально можливих збитків. І все це відбувається на тлі, коли Тромб робить загрозливий портрет і обіцяє рушникам щось погане. Частина цього «поганого» мала статися вчора, але не сталася.

Словом, уся ця публіка так і не усвідомила, що епоха погроз і надування щік давно минула і їй на зміну прийшла інша. Епоха дій. Воно, звісно, так можна міркувати нам, озираючись на чотири роки війни, але невже для усвідомлення цієї реальності потрібно, щоб війна прийшла на твою землю? Хоча з нашим зеленим керівництвом навіть у ході війни не все так однозначно, але це вже інша історія. Якби біля керма була більш адекватна політична сила та відповідальна перша особа, не обов’язково Порошенко та його партія, ситуація розвивалася б зовсім інакше, але, як казав один аматор гри в покер та преферанс: «Маємо, що маємо».