Авторка перекладу: Світлана
ПРОЛОГ
Справа Епштейна продовжує розширюватися і поглиблюватися, і загалом до цієї теми повертатися не було сенсу, якщо там знову спливуть роги Додіка або когось там ще. Але сьогодні преса пише про скандал, викликаний даними, які публікує Мін’юст США саме у правильній тональності і з тим самим ключовим питанням, якого я чекав уже давно, але його не було або, принаймні, я його не зустрічав у пресі. До нього повернемося наприкінці, а зараз – пропоную погляд на всю цю історію з дещо незвичної точки зору, щоб відсунутись від того, на чому зазвичай концентрується увага. І цю повість почну з історичної ретроспективи питання.
ТРАДИЦІЙНІ ЦІННОСТІ ЛАПТІВ
Нині вже мало хто про це згадає, але у 90-і саме в курнику повсюдно творили «родоводи» з тим, щоб зарахувати себе до роду якихось дворян імперського періоду. За такі папери платили небідні гроші, особливо ті, кому вони діставалися легко і без особливих зусиль. Кілька разів доводилося отримувати візитні картки на дорогому папері з вензелями, де під прізвищем, ім’ям та по батькові було написано «барон» або «граф». З князями ручкатися не довелося, а ось на таких «титулованих» осіб надивився вдосталь.
Тобто самі себе вони бачили саме в ролі поміщиків та повелителів. Деякі з них взагалі не соромлячись стверджували, що кріпацтво – це добре, і варто було б його повернути. «Мохнатый шмель» Михалков – один із таких пропагандистів кріпацтва. Причому всі ці діячі не могли не розуміти, що вони рекламують різновид рабовласництва. У будь-якому випадку, в ті часи кріпаків продавали, як худобу, – і дорослих, і дітей. Тому сексуальне використання дітей там взагалі нікого не бентежило, і на це навіть ніхто не звертав уваги. Якщо їх могли запороти до смерті без особливих наслідків, то все інше було такими дрібницями, що там навіть міркувати нема про що. Щоправда, Михалкови бачили себе в ролі покупців і продавців «человеков», і, напевно, їм на думку не спадало, що їх або їхніх дітей теж могли б продавати і купувати.
Охочі можуть самостійно понишпорити в електронних архівах і виявити там приватне листування полководців Олександра Суворова та Михайла Кутузова, де вони відверто писали з цього приводу. Так, Суворов наказував своїм людям, щоб ті не допускали сумного факту, коли в «дівках» засиджувалися старше 11 років. До цього віку всі селянки мали вийти заміж і, як зараз заведено в курнику, – кувати країні солдатів. Зауважимо, що в листі обумовлювалася верхня межа віку, в якому має відбутися заміжжя, про нижню – немає й мови. Сучасники ж писали про те, що якщо селянка засиджувалась у дівках до 16-ти, то видати її після цього віку було практично неможливо.
Ну, а Михайло Іларіонович Кутузов возив із собою дівчину-підлітка, одягнену у військову форму і закамуфльовану під хлопчика. У той час, коли засідали його воєначальники, він міг покинути захід і піти з цим лакеєм. Це було в усіх на очах, але нікому на думку не спадало дивуватися з цього факту чи засуджувати подібні речі. Все це було настільки природно, що якраз і є фундаментом їхніх традиційних цінностей. І ось у 90-х, коли мода на імперські часи раптово повернулася, повернули й такі «втіхи».
(Далі буде)