Про синтез (Частина 3)

Як відомо, однією з найпотужніших систем озброєнь США як щодо ударного потенціалу й універсальності, так і мобільності є есмінець управління ракетним вогнем класу «Арлі Бьорк». На своєму борту він має 96 універсальних пускових установок, у які, залежно від характеру місії, завантажуються різні пропорції ракет ППО/ПРО, крилатих «Томагавк» для ураження цілей на суші та «Гарпун» – для ураження морських цілей. А ще він має одну з найдосконаліших у світі систем управління вогнем, куди входять одні з найкращих РЛС у світі, а також бортову інформаційно-управлінську систему, здатну виявляти і супроводжувати найрізноманітніші цілі, а в разі потреби – наводити на них свої ракети.

Есмінець має цілу низку інших бойових систем, що увібрали в себе найостанніші технології, але й коштує подібний корабель дуже серйозних грошей. Так, останній зі спущених на воду в березні минулого року есмінців цього класу USS Jeremiah Denton (DDG-129) (Flight III) має орієнтовну вартість понад $2,5 млрд, а згідно з даними бюджету, есмінці, що будуються зараз, у які додано нові технології, вже мають прайс близько $2,7 млрд. Точні дані не розкриваються, але приблизні видатки на будівництво подібних кораблів можна отримати з аналізу військового бюджету США.

Але, як було сказано вище, лапті і загалом – країни осі зла будують свою зброю за принципом «дешево й сердито». Ще з часів Другої світової війни стало зрозуміло, що совок робить ставку на масовість випуску зброї, а не на її якість і бойові властивості, в тому числі точність, живучість тощо. Вони досі називають свою труну Т-34 «найкращим танком війни», хоча це було рідкісне ла*но як за концепцією розташування вузлів та агрегатів, так і за якістю його окремих систем. Цей убогий витвір програвав усім німецьким однокласникам, і єдиною безумовною перевагою була його масовість. 

Німці та японці «вилизували» свою зброю до досконалості, лапті діяли прямо протилежним чином. Вони ліпили всього настільки багато, щоб перекрити жахливі втрати постачанням нового ла*на. Американці ж вчинили по-своєму. Вони випускали добротну, якісну зброю, але вона мала мати здатність легко вписуватися у великосерійне виробництво. Та повернімося до осі зла.

Про китайських есмінців міркувати не стану, бо не занурювався в цю тему, а от лапті нічого подібного створити не змогли, бо не мали у своєму розпорядженні низки технологій, з одного боку, а з іншого – їм навряд чи вдалося б упакувати все це в об’єм есмінця. У іранців – те ж саме. І ось вони дійшли висновку про те, що можна зліпити есмінець із… контейнеровоза. І справді, на цілком цивільне судно встановлюються контейнери, всередині яких заховано пускові установки, і через те що судна для перевезення контейнерів мають значні габарити, то й ракетний залп можна забезпечити небідний. Інша річ, що в такому разі ігнорується решта бойових властивостей, необхідних для ефективності ведення вогню, і тим більше – для забезпечення живучості, але контейнери можна поставити куди завгодно, і ось уже – відповідь янкі.

І якщо комусь здається, що на цьому тему контейнерів вичерпано, той глибоко помиляється. Іранська інженерна думка пішла далі, і там вирішили, що якщо таким несподіваним чином цілком можливо використовувати контейнери, то чому б те ж саме не зробити з самим судном – контейнеровозом? І ось буквально вчора стало відомо про те, що в умовах американської загрози, яка виходить від авіаносної ударної групи ВМФ США, що вже підійшла в цей район, рушники задумали зробити хід конем і таки зробили його. В море вийшов іранський авіаносець, чия назва перекладається як «Нестримна пахлава».

(Далі буде)