А далі – всі ми пам’ятаємо епопею з постачанням важких озброєнь. Спочатку це були гаубиці «Три сокири», потім – чеські, а згодом – і шведські гаубиці. Згадаймо і про те, як прийшли перші «Химери» замість «Точок», але все це ніяк не могло наблизити до питання про те, щоб можна було сказати: «Привет, москва, принимай гостей». Навіть із отриманням «Тіней» та їхніх французьких аналогів, а потім – ATACMS ситуація з москвою не просунулась. Як ми пам’ятаємо, їхній радіус дії був утричі менший того, що необхідно для москви, і плюс до того, до останнього часу була заборона на їх застосування по міжнародно визнаній території федерації.
Але ось настав час, і в нас з’явилися боєприпаси власного виробництва, здатні дістати не тільки москву, а й цілі, розташовані вдвічі далі. Принаймні, в радіусі до 1000 кілометрів наші засоби ураження вже оперують досить успішно. І вже є цілий набір цих засобів, починаючи від кількох типів дронів і закінчуючи крилатими ракетами – модернізованим «Нептуном», чия більш рання ітерація втопила флагман, і до скандальної «Фламінго».
Між іншим, учора в Мережі з’явилися фотографії одного з важливих ворожих заводів, який виробляє обладнання для бойової авіації ворога, і на них видно, що по цехах заводу нарешті прилетіло щось настільки важке, що змогло влаштувати масштабні обвалення покрівлі та суттєві пошкодження всередині цехів. Якщо наші фахівці не згущують барви, то ЗСУ тепер уже мають у своєму розпорядженні набір засобів ураження, які здатні вражати цілі на кратно більших відстанях, ніж та, яку потрібно пролетіти до москви. Також з’явилися боєприпаси, які можуть донести до цілі не 50, 100 чи навіть 250 кг, а до тонни. Такого в нас не було ні у 2022, ні навіть у 2024 роках, а тепер – є.
І тут слід пригадати відомий тост зі старої комедії про те, як прадід одного героя мав бажання купити будинок, але не мав можливості, зате мав можливість купити козу, але не мав бажання. Згідно з цим постулатом, першу частину тосту ми вже гарантовано подолали. Тепер ми маємо можливість відвідати москву з неофіційним і однозначно – недружнім візитом, але не робимо цього згідно з другою частиною тосту?
ЧИ МАЄМО БАЖАННЯ?
Саме тут ми стаємо на хиткий ґрунт. За часів Байдена такі удари були неможливі з двох причин. Перша – не було чим дістати столицю курника, і друга – тоді навіть власні боєприпаси, закинуті на міжнародно визнану територію ворога, викликали явне роздратування Вашингтона, і після перших ударів по НПЗ та нафтобазах галасу було стільки, що це було навіть соромно слухати. Ось ця парадигма «недопущення ескалації» втомила навіть американських військових. Тепер ми знаємо, що та лінія політики вела у глухий кут. Практика показала, що якби ми почали лупити по їхній нафтовій інфраструктурі одразу, щойно отримали таку можливість, навіть суто власними засобами ураження, зараз уся ситуація виглядала б зовсім інакше.
Але ось зараз Тромбу явно начхати на ці умовності, з одного боку, а з іншого – він практично припинив усю військову допомогу Україні. Якщо Байден міг ставити умови, бо передавав справді величезну кількість зброї та іншого, то у Тромба такої опції немає. Йому практично нема чого нам перекривати, і в результаті остаточно склалася ситуація, за якої є можливості пройтися москвою і немає видимих обмежень.
(Далі буде)