Простіше кажучи, навіть ті напрацювання, які було розпочато після 2014 року, та усвідомлення того, що на нас чекає завтра, зелень почала ховати швидко й ефективно, як цього не зробив би навіть найдосвідченіший Штірліц. І якщо найвеличніший зарекомендував себе як безтурботний ледар, якого цікавить виключно туристичний та меркантильний бік його посади, то єрмачатина стала справжньою гангреною, що знищувала навіть те, що було зроблено величезними зусиллями.
Тут мова не тільки про ракети, а й про мінні поля, укріплені райони і багато що ще. Але, як ми бачимо, цей діяч, як і мадам, що «літала» на парасольці над Дніпром, досі вільно переміщуються на відкритому повітрі, а не в дуже закритому приміщенні. Але це – інша тема. Наступний пункт повісті лежить у практичнішій площині.
ЧИМ СТРІЛЯТИ?
Як ми пам’ятаємо, до початку широкомасштабного вторгнення ЗСУ мали з далекобійної зброї кілька десятків ракет «Точка-У» і гаубиці «Піон», які могли бити по цілях на кілька десятків кілометрів. Між іншим, той самий вертолітний десант противника, який частково було знищено над Київським морем, потім уже – на аеродромі «Гостомель», «шліфували» саме «Піони». Троєщина добре чула виходи цих «поросят». Але все ж таки йшлося про невеликі дистанції стрільби.
Так, «Піон» міг працювати на відстань до 25 кілометрів звичайними снарядами, до 37 км – удосконаленими і до 47 – активно-реактивними снарядами. Які були в наявності у ЗСУ, не знаю, але, грубо кажучи, «Піон» міг видати до 50 км у найбільш ідеальному випадку. Звісно, на початковому етапі широкомасштабного вторгнення зброя відіграла свою роль, бо ворог явно не розраховував, що по ньому в принципі може прилетіти щось настільки важке, і тому прямо на аеродромі значна частина ворожого десанту здивувалася назавжди.
Що стосується «Точки-У», то її максимальна дальність польоту становить 120 км, і це не те, чим можна було б втілити в життя слова старої пісні «А я иду, шагаю по москве». Та й самих ракет було зовсім небагато, бо їх активно використовували з 2014 року, і, мабуть, одним із найяскравіших випадків їх застосування була робота по колоні псковських десантників, які рухалися з півдня в бік Луганська.
Ракети влучили настільки точно, що еліту їхньої армії, яка вижила, ще довго виловлювали по степу і зразу передавали в теплі руки психіатрів, а ховрахи планували написати листа Греті Тумблер з приводу того, що російські військові зас*али величезні площі їхніх місць проживання. Але як тепер зрозуміло, це було б марно, бо Грета працює за великі гроші, яких у ховрахів явно немає. Словом, «Точки» швидко скінчилися, і якби не наші фахівці, які знайшли «Точки», з яких було знято «особливі бойові частини» або ж вони призначалися для доставки ЯЗ, і поєднали їх з авіабомбами як БЧ, то епопея їх застосування закінчилася б набагато раніше. А так у певний момент лапті дізналися від певних товаришів зеленого кольору, що ці боєприпаси вже все, раптом здивувалися з того, що по них летить саме те, чого бути не повинно.
(Далі буде)