Із серії “Проти ночі”
Якщо хто ще пам’ятає, перед широкомасштабним вторгненням «лаптів» наймоднішим їхнім гаслом було «можем повторить». Звісно, вони можуть собі вигадувати що завгодно і скільки завгодно, оскільки це — їхня справа, але перед тим, як видавати у простір подібні речі, бажано хоча б розуміти, що саме ти зібрався повторювати. Скажімо так, якщо ти перебрав «бояришника» і вивалився з балкона другого поверху, то тут — велике питання, на чию адресу ти таке кажеш і взагалі який сенс цього виразу? Це погроза чи обіцянка позбавити всіх своєї присутності?
Але очевидно, що вони натякають на те, що можуть повторити те, що вони творили під час Другої світової війни — грабувати, ґвалтувати, катувати та вбивати. Тільки все це вони тоді виконали тому, що Штати взяли на себе критичну частину їхньої логістики, постачаючи не лише зброю та боєприпаси, а й сировину, вузли та агрегати, вибухівку тощо. Тож «повторити» саме в такому сенсі вже не вийде, зате цілком можна повторити в низці інших аспектів.
Так, наприклад, вони вже продемонстрували жахливий рівень втрат. Цей епітет тут був застосований не випадково. Річ у тім, що станом на 22 червня 1941 року Німеччина та її союзники мали приблизно таку ж чисельність військ, що й «червоноармійці». Особового складу у більшовиків було приблизно на півтори сотні тисяч більше, не рахуючи тих, хто вже був мобілізований, але ще не прибув у місця, де з цивільного «лаптя» він перетворювався на червоноармійця. Танків у більшовиків було кратно більше, але загалом, плюс-мінус ці сили були порівнянними.
А ось співвідношення сил, яке було на початку широкомасштабного вторгнення «лаптів» у них та України, було просто непорівнянним. Агресор мав кратну перевагу в усіх позиціях збройних сил: бронетехніка, артилерія, авіація, ППО, флот, ракети і, звісно ж, — особовий склад. І ось при такому співвідношенні сил ворог зазнає втрат, як від гігантської та добре налагодженої машини Вермахту. Якщо врахувати всі ці змінні та порівняти рівень втрат тоді й зараз, то в Україні ці втрати будуть набагато вищими, а за деякими позиціями — просто кратно вищими.
Тож тут вони не тільки змогли повторити, а й перевершити те, що було тоді. За часом широкомасштабне вторгнення вже також перевершило тривалість війни з Німеччиною, але є дещо, чого більшовики не отримували за весь час війни, а саме — потужних ударів по глибоких тилах. Далі наведено картинки, на яких показано місця ударів, завданих нашими військовими лише за минулий рік, і виглядає це так:

Звідси виникає просте, хоч і риторичне запитання до збірного образу «лаптя»: «Ну що, Ваню, повторив?». І справді, минулого року, а точніше — у серпні минулого року, тільки розпочався процес вирізання далеких тилів. Зараз він лише набирає обертів. Важко сказати, чи це вони хотіли повторити, і взагалі, чи було в їхніх очікуваннях те, що вони сидітимуть без води, світла й тепла… Ризикну припустити, що повторювати вони хотіли щось інше, але тепер уже назад нічого не повернеш.
“Тільки все це вони тоді виконали тому, що Штати взяли на себе критичну частину їхньої логістики, постачаючи не лише зброю та боєприпаси, а й сировину, вузли та агрегати, вибухівку тощо. Тож «повторити» саме в такому сенсі вже не вийде”
_______
Чого це? Ми ще побачимо, як трампон буде ïм зброю поставляти.
Так, під час тієї війни совки отримували не тількі вагони і локомотиви, а й рельси, підкладки під рельси, костилі (залізничні)… бо ту неімовірну кількість зброї, боїприпасів, спорядження і амуніції повинно було вистачити на весь перший етап “звільнення Європи”. Втратили практично всю кадрову армію…
А зараз тягнуть з усього світу зброю, боєприпаси, транспорт та інше. Вони довго і ретельно готувалися. СОУ витратили велику кількість боєприпасів для знищення тих запасів.
До речи, по тилам Люфтваффе трохи пройшлися і майже знищили величезний завод ГАЗ, наприклад.
Краще б вони поскоріше повторили 1991 рік і розпалися. На кілька слабких легко контрольованих дерважочек з табличками на кордоні надписом назовні “обережно, к*нчені!”