Авторка перекладу: Світлана

Ті, хто з нами нещодавно, можливо, не натикалися на одну з кількох десятків статей, у яких ми попереджали всіх про те, що на ЛО публікуються матеріали в режимі «думки вголос». Це означає, що висвітлення конкретної теми буде виключно суб’єктивним, ба більше, ми попереджаємо всіх, що тут немає журналістики, яка зобов’язана прагнути до об’єктивності. Я і колеги, які публікували і зараз публікують свої тексти, надають свій погляд на події, які їх цікавлять.

Нам ніхто не може вказати ні на те, про що писати, ні про те, як саме писати. Всі, хто проігнорували це попередження і намагалися пояснити, що не можна так писати про Бабюлю, Сяву, а потім – і зелень, уже давно не з нами. Вони мають можливість читати ЛО, але не можуть залишати коментарі або щось писати на редакційну пошту. Точніше, писати вони можуть, але все це автоматично йде в «Спам», де негайно знищується.

Але судячи з усього, останнє таке оголошення було давно, і тому на пошту надійшло кілька листів про те, що ми обходимо стороною скандали з Міндічем або ось зараз – з корупцією у правоохоронних органах. Загалом на це можна було б не звертати уваги, але, мабуть, настав час ще раз нагадати базові принципи ресурсу та деякі технології, які варто мати на увазі всім, хто недавно забрів на наші сторінки. Тому далі щось на зразок профілактичного тексту.

***

Враховуючи все, сказане вище, пропоную всім користуватися простим і зрозумілим правилом, а саме – утримуватися від категоричного тону, бо він у більшості випадків не має під собою жодної підстави. Особливо це стосується формулювань на кшталт «Чому ви не пишете про..?» Якщо таке дозволяє собі доросла і головне – адекватна людина, то це як мінімум означає, що вона має всі підстави на претензію такого формату. Адже якщо хтось не бачить статей на конкретну тему, це означає лише те, що він їх не бачить, і зовсім не обов’язково, що ми цього не писали у свій час.

Так, за десять з половиною років тільки я написав набагато більше 100 тисяч статей і тому маю всі підстави вважати, що читач, який щойно приєднався до ЛО, витратив кілька місяців свого вільного часу для того, щоб перечитавши цей масив статей, не знайти там чогось на тему, яка його не цікавить. З дуже великою часткою ймовірності статей на цю тему набереться з кілька десятків, а то й сотень, і тому коли виникає наведене вище формулювання запитання, то це як мінімум некоректно, а залежно від «обвісу» запитання – може бути розцінено як хамство, і далі – довічний бан, з якого у нас ніхто не повертається, незалежно від заслуг та регалій.

(Далі буде)

Один коментар до “Замість попередження (Частина 1)”
  1. Я зараз просто хочу подякувати Автору за цей ресурс і його працю. Десять років поспіль ЛО підтримує в мені віру і здоровий реалізм. Без неї, моя кукуха відлетіла би вже напевно, на фоні всього виру подій. Дякую!
    А звичка посилати у бан, тих хто безпардонно лізе на голову і бажає щось тут диктувати, це правильний погляд на речі. Толерастія до покидьків привела світ у цей дурдом.

Коментарі закриті.