Зробити Америку сильною знову? (Частина 3)

Інше видання пише, що справа тут не у страху призвести до дестабілізації весь регіон, а в неготовності американської армії стримати іранську відповідь на атаку. Через те що флот США було зосереджено в Карибському морі через події у Венесуелі, а авіаносці, що базуються в Тихому океані, були надто далеко, американці не змогли до середини минулого тижня створити необхідний кулак у Близькосхідному регіоні.

Тільки цей аргумент постає дещо криво, бо якщо немає сил і засобів для того, щоб виконати свої обіцянки і навіть погрози, треба якось стежити за своєю мовою, тим більше коли ти – президент такої країни. Але це – не до Додіка. Уже всім відомо про те, що це – рідкісне тріпло, і всерйоз ставитися до того, що він говорить, можуть тільки особливо обдаровані пацієнти.

Наступну причину, яку наводить ізраїльська преса, ми вже зачіпали, але в їхньому викладі це виглядає так:

Ще один важливий «чинник – прохання арабських союзників та Ізраїлю почекати з атакою. Наслідний принц Мухаммед ібн Салман зателефонував Трампу і висловив велику тривогу з приводу можливого нищівного удару Ірану у відповідь на атаку. Лідери Катару, Оману та Єгипту вчинили так само».

І тут виникає дуже слизький момент. Начебто Нетаньягу все погодив ще за кілька днів до Нового року, і жодних проблем не було, а тут його взяли та й умовили араби, не інакше – подарували ще один люксовий літак або вручили арабську премію миру. Скажемо прямо, ситуація скандальна вже навіть з тієї точки зору, що найпрекрасніший президент кинув головного союзника, якого сам називав таким і присягався у вірності просто «в ясна». А у Бібі головний аргумент для підтримки свого статусу – особисті стосунки з Трумпом, а тут – таке. Це що ж виходить, найкращий друг може кинути у найвідповідальніший момент?

Але ізраїльська преса дає газу та висуває пояснення ситуації просто феноменальне. Не знаю, як кому, але, на мій погляд, тут було показано взірець вишуканого холуйства, який навряд чи комусь вдасться переплюнути:

«У середу Біньямін Нетаньягу зателефонував Трампу і просив відкласти напад на Іран через неготовність ізраїльської протиракетної системи до відбиття атаки-відповіді Ірану. Про це повідомило газеті джерело, близьке до Білого дому. Ключовим чинником тут була слабка присутність американців у регіоні та виснаження запасів протиракет під час червневої кампанії проти Ірану».

Ось воно що! Вся ізраїльська преса, експерти та аналітики просто зі штанів вистрибували, анонсуючи удар, і ось коли вже й танкери прилетіли, і спецназ начебто теж перекинули від берегів Венесуели на Близький Схід, бах – Бібі розповідає про те, що він же ж не готовий до завдання ударів. Нехай там бородаті поки що зі своїми ураном копаються, а в нього зараз не той настрій, щоб займатися такими речами. Зрозуміло, що хитрий Бібі розуміє, що друг Додік щойно обіс*ався на весь світ, і його треба терміново рятувати. Адже якщо сказати правду, що Трумп, не замислюючись, кинув і його, то жодних активів просто не залишиться.

Тож що краще обернути справу так, що це він попросив не завдавати удару просто зараз. І що ж, він хоче розділити відповідальність за кров демонстрантів в Ірані? Між іншим, Нетаньягу зробив те, що і Трумп, зокрема, заради своїх амбіцій пожертвував авторитетом своєї країни. Тут не було вищої мети чи політичної необхідності, адже Бібі цілком вистачило б багатозначної мовчанки, але він таки накинув на вентилятор.

(Далі буде)