Про різне (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

ПРО ТРУБИ

Нещодавно колега написав про те, що на одній із ділянок фронту було оригінально, якимось несподіваним способом, припинено «трубний марш» противника,. Подробиць він не повідомляв, але пише, що офіційно розповіли, що накрили ворога, який виходив із труби. Загалом так і було, але розказано було не все, частина противника залишилася безпосередньо в трубі. Можна здогадуватися, як це сталося, але якщо вже мова йшла про труби, то є одна історія, яка тут буде доречною.

Якось по роботі довелося спілкуватися з джентльменом удачі з великим досвідом сидіння по в’язницях і засланнях ще з часів совка. Так склалося, що часу було багато – більше, аніж того вимагала ситуація, а через те що він розповів усе, що було потрібно, то з конвоєм вдалося домовитися, щоб його погодувати. Для нього це була зайва година волі, та й не тюремна їжа теж була як подарунок. Мабуть, для того, щоб не залишитися зобов’язаним, він зробив те, що міг, – розповів низку історій зі свого життя.

Так от, багато хто знає про те, що коли мобільні телефони були великою рідкістю, зв’язок між тюремними камерами здійснювався шляхом «доріг» – системи мотузок, які найчастіше прокладаються між вікнами камер. Називалося це «дорогами», а арештанти, які займалися цим зв’язком, називалися «дорожниками». Таким чином передавалися записки «маляви», а також відносно невеликі предмети – сигарети, чай, цукор та інше.

Але в деяких тюремних установах адміністрація знаходила, як надійно перекрити ці канали зв’язку, проте арештанти – народ спритний, тож знаходив інші варіанти влаштувати зв’язок. Десь усе це протягували через вентиляцію, десь – ще якось, а ось у Кіровограді, з його слів, таких можливостей не було, і тоді там усе це протягували через труби каналізації. Вже не знаю, як воно там було влаштовано, але оповідачу не було потреби щось таке вигадувати, і тому це могло бути цілком реальним сюжетом. Якщо хтось із колег може це підтвердити чи спростувати, буде добре, бо колись планую присвятити цьому окрему тему.

Загалом у тому розкладі виходило так, що труби використовували за двома призначеннями. Вдень – за прямим, а вночі – для облаштування таємних операцій. Наскільки можна зрозуміти, арештанти ретельно стежили, щоб труби використовувалися за призначенням. І ось тепер виникає пряма аналогія з трубами, якими противник погнав свою чернь. Спочатку труби призначалися для прокачування газу, і, як з’ясувалося, лапті знайшли їм альтернативне застосування і погнали по них своє ла*но.

Наскільки можна зрозуміти, наші вирішили відновити, хай і не надовго, пряме призначення труб, і в результаті ті, хто встиг вискочити з труби, якраз і потрапили під удари артилерії та дронів, а хто не встиг, що ж, вони уподібнилися до того, що плавало в трубах зазначеної вище установи. Словом, як не крути, а весь період царювання прутіна обертається навколо труб. Спочатку це були труби з нафтою й газом, а тепер – із його підданими, які тільки завдяки холодній погоді не дали того запаху, який зазвичай виходить із добре відомих місць.

(Далі буде)