Автор перекладу: Світлана
Уже досить довгий час доводиться відстежувати організовані дії противника в інформаційному просторі, і іноді все це виливається в опис нових тактичних прийомів або якихось особливо показових інцидентів. Втім, наголошуючи на організованості дій противника, рано чи пізно треба було б вийти на особливості цієї самої організації. Наприклад, усім відомо, що у кремля є обойма найбільш мерзенних та огидних пропагандистських персон на кшталт Соловйова, Кісєльова, Скабеєвої, Сімонянші та ще якоїсь кількості подібних послідовників доктора Геббельса.
Також усім відомо, що такою своєю діяльністю вони успішно заробляють собі не тільки на хліб з маслом, а й на купу різних ніштяків. У Мережі не раз з’являлися описи їхніх гонорарів, але всім зрозуміло, що ці фігури були лише верхівкою айсберга, який теж непогано тримається на плаву. Вже як обґрунтоване припущення висловлювалися думки про те, що плавучість цьому айсбергу прямо і опосередковано забезпечують кошти з бюджету. Але спеціальне занурення в цю тему вимагало довгої та копіткої роботи, бо кремль має величезний досвід заплутування слідів і закриття різноманітної інформації, пов’язаної з війною взагалі та з війною в Україні – зокрема.
Тому, щоб вийти на конкретні цифри, треба було закинути все і займатися лише цим питанням, але навряд чи в когось може виникнути таке непереборне бажання витягнути все на світ божий, щоб довго займатися тільки цим питанням. Ось і ми на це теж не витрачали часу, до того ж тут враховувалися ще дві життєві мудрості: все таємне стає явним, і скільки мотузочці не витися, а в ослика все одно – довший. І от, хай і не все, але багато що прояснилося, але з дуже несподіваного боку.
Так, російська преса, яка претендує на подобу об’єктивності, час від часу зливає в Мережу інформацію, яку нібито добула зі сторонніх, часто – іноземних джерел. Причому іноді доводиться переглядати це саме джерело, на яке подано посилання, і виявляється, що росіяни наводять більш розгорнуту картину, ніж у вказаному ними джерелі. Звідси можна зробити висновок про те, що насправді вони спираються на власні дані, але щоб не мати проблем, посилаються на західні видання, чим досягають безпечного стану «і вовки ситі, і кобилі – легше».
І от нещодавно там з’явилася дуже цікава інформація, що проливає світло на деякі нутрощі та агрегати їхньої пропагандистської машини. Виглядає це так:
«Флагман російської ТБ-пропаганди – «Перший канал» – стикнувся з погіршенням фінансового стану на тлі різкого скорочення аудиторії, яке прискорилося після початку війни з Україною».
Загалом тут немає нічого дивного, і падіння попиту на відверту пропаганду цілком передбачуване. Це не тому, що населення переситилося шкуродерством або, боже борони, засуджує війну в Україні, – нічого подібного. Просто публіка довго й нудно чекала на обіцяну перемогу, а її все немає. І, що гірше, пропаганда в різні способи намагається розмити вже набридлу тему про те, як формат війни з «Київ за три дні» перетворився на «Селище Степове за три роки». Саме це пропаганда робить настільки надмірно, що похмура тема починає відштовхувати доброчесних росіян, які хотіли дивитися про кров і м’ясо і про свої війська, які марширують парадом по захоплених містах України, а якщо цього немає, то й дивитися нічого.
Цілком можливо, що на падіння інтересу глядачів подіяла й інша обставина. Адже дедалі більша кількість населених пунктів європейської частини росії отримує можливість спостерігати війну на власні очі. Хтось це бачить на суші, як у Курській чи Бєлгородській областях, а решта – в небі, коли там летять дрони і коли ці дрони у щось влучають. Адже коли ти у вікно бачиш, як пів неба закрито чорним димом із палаючої нафтобази, або коли у твоєму будинку все підстрибує від вибухів чергового арсеналу, а потім вмикаєш телевізор і там – все збили, виникає бажання забити рот пропагандиста фанерою та цвяхами.
Але якщо вже мова зайшла про борги, то в цієї історії з’являється той самий хвіст, за яким можна спостерігати нутрощі роботи пропагандистської машини. А це виглядає так:
«За підсумками 2024 року «Перший» накопичив 4,99 млрд рублів боргу перед своїм основним підрядником – ТОВ «Червоний квадрат» мільярдера Аркадія Ротенберга…»
Чи не правда, знайоме прізвище? Тут одразу згадується кооператив «Озера» і путінські друзі дитинства та юності. А далі – ще цікавіше, бо епопея з боргами перед цим дуетом має вже дуже цікаву історію:
«Борги «Першого» перед компанією, яка виробляла всі ключові шоу каналу, включаючи «Голос», «Дві зірки», «Велика різниця», «Давай одружимося», – зросли майже на 70%, або 2 млрд рублів. З початку 2022 року обсяг такої заборгованості підскочив у 5 разів, або майже на 4 млрд рублів.
Фінансований з бюджету та хронічно збитковий «Перший канал» опинився на краю фінансової прірви у 2020 році, накопичивши мільярдні борги перед телецентром «Останкіно», через які під загрозою опинилося саме мовлення державного телебачення. Тоді «Перший канал» врятувала держава в особі держбанку ВТБ, який натомість отримав частку 32,9% акцій каналу».
Он воно що, Міхалич! Товариші Ротенберги вже на третину підім’яли під себе першу телевізійну кнопку федерації, а як випливає з опису бурхливої діяльності каналу, нафаршированого пропагандистами, справи там ідуть усе гірше, і відповідно, борги перед цими джентльменами продовжують зростати. Чим це загрожує, можна вирахувати досить легко. Там триває процес повільного поглинання та перетравлення найбільшого медійного активу країни.
Причому все робиться технічно. Величезні бюджетні вливання поки тривають, а борг перед корешами прутіна – зростає. У результаті справа йде до того, що до тієї третини, яку вже вдалося акуратно відкусити, скоро додасться ще одна частина. І для розуміння порядку цифр, які кремль вливає в ТБ-пропаганду включно з цим активом, є ще деякі дані:
«Фінансування держТВ із бюджету збільшується: у 2025 році на утримання державних ЗМІ федеральна казна виділяє рекордні 137,2 млрд рублів. Порівняно з минулим роком витрати зросли на 15,9 млрд рублів, або 13%, а їх загальний обсяг перевищив річні бюджети середніх російських регіонів (наприклад, 135 млрд рублів у Калінінградській області, 110 млрд рублів у Пермському краї, 75 млрд рублів у Тамбовській області)».
Тому коли ми ведемо мову про контрпропаганду, кожен може собі уявити, про що йдеться і протистояння з чим ведуть ті, хто взявся за цю справу. Втім, тут мова не про ворожу пропаганду, а про той самий процес переділу власності, який здійснюється як вказаним вище шляхом, так і шляхом псевдонаціоналізації різноманітних активів, після чого вони передаються в теплі руки друзів прутіна. І в цій схемі брати Ротенберги відіграють провідну роль.
Знову-таки, ворожа преса не наважується прямо тицьнути пальцем у цих персонажів, справедливо побоюючись того, що так можна їх і втратити, і тому деякі узагальнення робляться з посиланням на The Financial Times. І виглядають вони так:
«Брати Аркадій і Борис Ротенберги, давні друзі президента Владіміра Путіна, є «ідеологами» масштабної націоналізації приватних активів, яка стартувала в Росії невдовзі після початку війни… Близька до російського уряду людина розповіла, що «концепція своєрідної м’якої націоналізації – це Ротенберги». «Вони [Ротенберги] розробили цю концепцію. У них є люди для цього. У них є мають юрконсультанти, економічні консультанти, фахівці з даних, які намагаються знайти справи і наводять аргументи для Генпрокуратури», – сказало джерело видання. Брати Ротенберги стали бенефіціарами щонайменше трьох націоналізованих підприємств…»
А ми нещодавно писали про те, як нещодавно саме за такою схемою було відтиснуто нафтові активи у законних власників на користь держави. Суд ухвалив рішення за позовом прокуратури, і «смачні» активи відійшли державі. Поки ще незрозуміло, у кого вони опиняться після такого «транзиту», але з чуток, саме той актив має відійти куму прутіна – Медведчуку, який уже досить щільно завантажився нафтовими активами, а злі язики стверджують, що Вітя погодився бути «номіналом» особистого майна прутіна. Але схема – та ж сама.
А ми знаємо слабкість царя до всього, що пахне нафтою і газом. Так, його донькам належать частки в одному з найжирніших активів нафтової галузі – компанії «Сургутнєфтєгаз». Тож можна припустити, що прутін і кореші поділили між собою сектори економіки, в яких вони просто відтискають усі робочі активи. Мабуть, усе вирішено по-пацанськи, щоб не битися лобами на одному й тому самому майданчику. Товариш Кадиров не зрозумів, у яку гру він засунув свою бороду, і тут же був викинутий в опалу. Ну, а про «пасовище Ротенбергів» пишуть таке:
«Пов’язаний з Аркадієм Ротенбергом концерн «Росхім», зареєстрований у 2021 році, став власником понад 40 хімпідприємств по всій Росії. Акції частини компаній він викупив у держави після задоволення позовів прокуратури до попередніх власників. Так «Росхім» став власником контрольних пакетів акцій АТ «Волзький оргсинтез», АТ «Кучуксульфат» та отримав в управління АТ «Башкирська содова компанія…»
Простіше кажучи, поки бидло ходить у м’ясні штурми і залишає власні запчастини в степах України, братва влаштувала остаточну приватизацію, під себе, буквально всієї промисловості та інших серйозних активів. Ну, а пропаганда утилізує увагу на те, як вони там штурмують посадку або давно безлюдне село. З іншого боку, нинішні власники спокусливих активів уже починають усвідомлювати, що прутін діє за принципом, формалізацію якого приписують Жану П’єру Буає, президенту Гаїті в період з 1818 по 1843 роки. Виглядає він так: «Друзям – усе, решті – закон». Ну, а який закон на болотах, усім добре відомо.
Як пише їхня преса, спочатку під прицілом генпрокуратури опинилися групи, власники яких навряд чи могли дати відсіч – вони вже покинули росію або не мали політичного капіталу і зв’язків у кремлі. Тепер черга дійшла до тих, хто залишився на місці і взагалі демонстрував царю максимальну лояльність зі сподіванням на те, що за це їхнє майно не потрапить на очі тим, хто хотів би «відібрати та й поділити», і як виявилося, – марно. У веселих братів, крім «Хімпрому», є особливий інтерес до аеропортів, і просто зараз їхню відпрацьовану схему запущено щодо відтиснення аеропорту «Внуково», при тому що вони вже поклали собі в кишеню частину аеропорту «Шеремєтьєво».
За найскромнішими підрахунками, процес хитрої реприватизації а-ля Ротенберг уже охопив майно на суму $228 млрд. І процес лише набирає обертів. Таким чином вони покращують власні статки, і через їхні схеми покращує свої статки й цар. Саме за це і здихає в Україні гарматне м’ясо. А пропаганда просто надривається в утилізації уваги на війну. Як там сказав їхній класик: «Їх треба різати або стригти». Нічого нового.