У потоці новин (Частина 4)

Як ми знаємо, англійська розвідка славиться своїми можливостями та здібностями, як і вмінням утримувати важливі деталі в таємниці. Історія з «Енігмою» показує, що там відпрацьовано цілу культуру поводження з даними, але тут важливим є те, що відомство просто утрималося від коментарів на цю тему, а отже, заяви було зроблено десь поруч із темою. Справді, зараз ракбар має особистий статок, що перевищує 100 мільярдів доларів, бо 95 у нього нарахували ще років десять тому, а тому йдеться про гігантські суми, награбовані начебто «духовним» лідером. На це треба якось реагувати, але поки немає розуміння того, якою має бути реакція, краще не коментувати.

Зате вигляд цієї ситуації тривожить і найбільш упоротих лаптів. «Синдром Мадури» не дає їм спокою, і тепер вони розглядають подібні речі вже без колишнього оптимізму і точно – без ентузіазму. «Конторська табакерка» так пише про іранську епопею:

«Друзі, не хочемо нагнітати паніку, але за Венесуелою є загроза серйозних змін в Ірані. Там спостерігаються масові акції протесту із закликом до повалення влади аятол. Співрозмовники у СЗР переконані, що йдеться про зовнішнє втручання, що призвело до проблем у наших союзників. Інше джерело відзначило, що влада справді припустилася низки помилок, що наклалося на певний розкол в іранських елітах. Наразі наші співрозмовники не поспішають робити прогнози, але зазначають, що у разі зміни влади це може призвести до послаблення ролі росії в регіоні. Або навпаки – до посилення, але на це потрібно вчасно звернути увагу».

Словом, друзі якось хором засмутилися і демонструють зразкову стійкість, щоб в описі цієї ситуації зовсім не вживати слова «жо*а». Поки що у них це виходить, але як можна зрозуміти, ситуація не стоїть на місці і розвивається в напрямі, який лаптям зовсім не посміхається. Але ось що цікаво. Вони все ж таки зважилися написати про те, що рушники припустилися низки помилок… У них самих із помилками теж, як у казці: що далі, то страшніше. Тож поки що спостерігаємо за ситуацією і пам’ятаємо про те, що друг мого ворога – мій ворог.

АДАМ, БЕЗ ЄВИ

Як відомо, янелох боневтікович виступив із пропозицією до американців виловити академічного вівчаря і одночасно – генерального героя всія курника, але не пояснив, навіщо це потрібно американцям. На його думку, цей персонаж настільки дорогий прутіну, що Штати могли за нього щось сторгувати. Але є підозра, що там узагалі не знають, що таке Кадиров і на що це можна обміняти, зате сам автор ідеї якось проговорився про те, що в перші дні широкомасштабного вторгнення з Єрмаком наперевіс ганяв урядовим кварталом, ловив і знищував чеченців «Мівіною», видаючи її за свинину.

Словом, там є якась темна передісторія, і це, швидше за все, була обмовка за Фройдом. І за великим рахунком, сказав він таке, то сказав. Хіба мало він наговорив за ці майже сім років? Ми вже давно не звертаємо уваги на такі номери, але цього разу синок академіка – Адам, якого там уявляють як нестерпного воїна, мислителя та вченого, обвішаного з ніг до голови орденами та медалями, і героя штурму Мельмака, натурально обурився і вписався за татуся.

(Далі буде)