Логіка проти казки (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

Як і очікувалося, тема з «атакою» на резиденцію прутіна сьогодні стала трендовою, і з цього приводу вирішили висловитися практично всі, хто хотів. Ми спеціально дали цій хвилі заповнити інформаційний простір для того, щоб пройтися по темі шляхом логічних роздумів та забезпечити альтернативний погляд на цей захід. Тим більше що такий погляд дозволяє розкрити деякі деталі, які взагалі ніхто не помітить, адже вони начебто зовсім не стосуються цієї теми. Але ми спробуємо пояснити, як усе це стикується між собою.

Отже, об’єктивна реальність має важливу властивість. Події в ній розвиваються за природними законами, які не залежать від чиєїсь волі, думки або чогось іншого. Ба більше, ці закони діятимуть точнісінько так само і в тому випадку, коли не буде стороннього спостерігача, який зможе оцінювати те, що відбувається. Простіше кажучи, якщо людина як частина природи завтра зникне, ці закони все одно діятимуть так само, як і в присутності людства.

Це важливо, бо фундаментальні закони дають свої окремі прояви вже в нашому житті. Простий приклад, який може пояснити, про що йдеться, виглядає так. Візьмімо дві групи по 100 осіб, і кожна сотня – чудові професіонали у своїй галузі діяльності. Навіть не так: вони – найкращі з найкращих. І ось їм поставлено завдання зробити те, що вони роблять найкраще, але за заздалегідь сформульованими умовами форми, часу, послідовності дій та іншого.

І ось тепер ми звертаємо увагу на те, що одна група – музиканти, а інша – будівельники. Їм віддано команду починати, і вони починають. Неважко помітити, що музиканти розклали свої ноти, а будівельники – креслення  і почали виконувати так, як це викладено на папері. Нічого дивного в цьому немає, і ми навіть не помічаємо чогось незвичного тому, що його тут немає. А тепер міняємо місцями папери. Будівельники отримують ноти, а музиканти – креслення. Причому ми їх не просто міняємо, а дехто великий, хто видає закони, укази та накази, встановив правило, що відтепер музиканти грають за кресленнями, а будівельники будують по нотах. Результат передбачуваний.

Зрозуміло, що це – притягнутий за вуха приклад, але він демонструє те, як працюють принципи об’єктивної реальності. Жодна найвища воля і влада не може цього змінити. Ба більше, якщо такі спроби буде зроблено, то закони не зміняться, а ось влада – напевне. І ось виходячи з цього, розглянемо сцену з атакою на резиденцію прутіна. Найперше, що впадає у вічі, – в жодній заяві першої хвилі не було вказано назву цієї резиденції. А як ми знаємо, у прутіна їх (основних) чотири: кремль, Ново-Огарьово, Валдай та Сочі. Тож яку резиденцію було атаковано?

Можливо, сьогодні вже хтось помітив цей явний косяк в історії, яку представили публіці, щодо відсутності назви резиденції. Особисто я такого ще не бачив, але спробуємо озброїтися логікою та визначити, яка з названих резиденцій може бути основною чи головною. Якщо вибір впаде на Валдай, наприклад, то в такому разі треба пояснити, з чого б це? Там перебуває Кабаєва з виводком, чи що? Насправді ж логіка говорить про те, що такою може бути тільки кремль. Саме він є символом влади на найближчі сто років. І неважливо, де перебуває гімнастка з бастардами, яка офіційно доводиться прутіну ніким. Кремль сам по собі є головним символом верховної влади, і не важливо кого: прутіна, Єльцина, Горбачова, Брежнєва, Хрущова, Сталіна або ж Леніна.

(Далі буде)