Електростанція на Місяці

Авторка перекладу: Світлана

Після того як на Байконурі обвалилася частина стартового стола і православні космольотчики втратили можливість борознити простори, стало зрозуміло, що необхідно провести маневр, відомий у квантовій фізиці під назвою «хід конем». Тобто навіть у важкій та місцями – ганебній ситуації можна перестрибнути неприємності і зразу потрапити в «дамки». Простіше кажучи, у лаптів назріла ситуація для якоїсь яскравої заяви в галузі космічної ботаніки чи чогось подібного. Воно, звісно, північних корейців з висадженням їхньої людини на нічний, а отже – холодний бік Сонця вже ніяк не переплюнути, але в цьому випадку треба було щось розповісти про плани грандіозних дрозофіл, які не стосуються мух, або космічних ікон та орбітальних мощів, і ось ця заява з’явилася.

Через те що розмінюватися на орбітальних програмах – не комільфо саме в цьому критичному випадку, то лапті міцно взялися за Місяць. Ні, йдеться не лише про реанімацію програми «Луноход» і перейменування її на «Луноєзд-Лада», а й про серйозніші речі. Принаймні, їхня преса просто зараз пише таке:

«Роскосмос» за участю Росатому та Курчатовського інституту планує до 2036 року створити електростанцію на Місяці як один із елементів російської місячної програми… Місячна електростанція виконуватиме функції енергопостачання місяцеходів та обсерваторії, а також об’єктів Міжнародної наукової місячної станції… Очікувані витрати на створення електростанції у повідомленні не розкриваються».

Очевидно, що в цьому випадку, коли просвіту не видно, доводиться вдаватися до старих, ще совкових рецептів, і тому тут використано формулу з пісні Висоцького: «Уважаемый редактор, может, лучше про реактор? Про любимый лунный трактор? Ведь нельзя же год подряд…» І як ми бачимо, рецепт було використано дослівно і ґрунтовно. А ми лише звернемо увагу на останню фразу цитати. Ні обсяг, ні джерело фінансування як електростанції, так і згаданих вище місяцеходів не вказано, і для цього є вагомі причини.

Так, у тій самій пресі описується, куди саме йдуть кошти, зокрема необхідні для створення парку місячних тракторів та електростанції, яка має їх заряджати. Нічого нового в цьому немає, зате тут наведено деякі співвідношення, що показують масштаб явища:

«Другий рік тижневі витрати росії на війну в Україні перевищують річні бюджети більшості російських регіонів… Військові витрати росії у 2026 році становитимуть 12,9 трлн рублів – майже 30% від усього бюджету країни… Витрати на війну втричі перевищують витрати на розвиток економіки і вчетверо – на освіту та охорону здоров’я, разом узяті».

Тож тут знайшлися б гроші на те, щоб полагодити стартовий стіл та привезти на МКС нових ікон і мощів, а про Місяць краще забути на найближчі років сто. Тим більше що будь-який з цих заходів має здійснюватися відповідною державною компанією, а за їхніми ж даними, держкомпанії перестають платити своїм постачальникам:

«Обсяги неплатежів держкомпаній російському бізнесу в 2025 році злетіли приблизно у 2,7 раза в річному вираженні».

Тобто йдеться про компанії, які фінансуються прямо з бюджету, і якщо раніше це було золоте дно, то тепер це просто – дно, і всі, хто так чи інакше працює з цими компаніями, мають наростаючі проблеми. Тож електростанція на Місяці – це, звісно, звучить гордо, але порожньо.