Стареча рефлексія (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

Із серії «Проти ночі»

Цієї ночі ворог здійснив очікувану, масовану атаку на територію України. Для того щоб передбачити щось подібне в ці дні, не потрібно мати якихось розвідувальних даних чи чогось подібного, а просто достатньо перебувати на території України всі чотири роки широкомасштабної фази війни. Щороку з початку 20-х чисел грудня і до кінця року, а іноді й із заходом на перші дні наступного року, ворог виконує кілька масованих атак усім, що він має. Тож це була перша, але не остання хвиля, і це бажано враховувати всім, хто так чи інакше братиме участь у цих подіях.

Тут важливе те, що ворог накопичує сили й засоби саме для виконання цих кількох хвиль нальотів. Інша справа, що тепер у нього є складнощі та обмеження, яких не було раніше. Якщо торік або позаторік ворог міг звезти дрони до місця їх запуску, а ракети – до аеродромів важкої та стратегічної авіації, а потім – чекати команди на атаку, то тепер ця усталена тактика перестала бути безпечною. Наші військові вже оперують далекобійними засобами ураження, які можуть ефективно впливати на такі локації, внаслідок чого накопичений боєкомплект злітає у повітря святковим феєрверком. Деякі з таких місць уже пережили кілька таких ударів.

У свою чергу, важкі бомбардувальники, які раніше звично стояли на авіабазі «Енгельс-2», де є вся необхідна інфраструктура як для обслуговування літаків, так і завантаження в них боєкомплекту, тепер не можуть собі цього дозволити. Декілька ударів по базі зробили її небезпечною, і тому аероплани відводяться аж на Далекий Схід, куди наші дрони ще ефективно не долітали. Перед атакою вони прилітають на базу «Енгельс-2», завантажуються ракетами і відлітають на базу «Олєнья» на Кольському півострові, де очікують команди на атаку. Після цього вони злітають і повертаються в пускову локацію, яка знаходиться над Саратовською, Волгоградською та рідше – Астраханською областями, звідти запускають ракети і знову йдуть на авіабазу «Українка», на Далекий Схід.

Власне, ці передислокації якраз і вказують на підготовку використання крилатих ракет повітряного базування. Тут ми просто зауважимо, що ворог виконує повторювану послідовність дій, і одного разу це зіграє з ним злий жарт. Тут ми не станемо занурюватися саме в цей аспект цієї теми, але просто зазначимо, що одного чудового дня бомбардувальники можуть виявити, що в небі вони не одні і що їхні літаки досить непогано виглядають палаючими на тлі нічного неба.

Цієї ночі вони виконали саме цю послідовність маневрів, і в результаті утворилася маса засобів ураження, які було спрямовано на територію України. За даними ВПС України, станом на середину дня вівторка загалом у повітряний простір України увійшло 673 повітряні цілі – 635 дронів різного типу і 38 ракет повітряного базування, з них три аеробалістичні ракети Х-47М2 «Кинджал» і 35 крилатих ракет Х-101. При цьому для пуску крилатих ракет ворог використовував незвично багато літаків Ту-95, у зв’язку з чим очікувалося більше ракет цього типу. Але схоже на те, що з якихось причин літаки можуть нести набагато менше ракет, ніж це передбачено конструкцією літака та кількістю точок підвіски. Судячи з усього, зараз вони здатні нести від однієї до трьох ракет одночасно. З чим це пов’язано – поки що невідомо, але факт залишається фактом.

У результаті роботи наших сил ППО було збито 587 ворожих дронів та 34 крилаті ракети. Усі три «Кинджали» було пропущено, і всім зрозуміло, з яких причин. Проте практично всі крилаті ракети вдалося знищити, і як зазначає командування, переважну частину їх збили літаки F-16, що показали просто снайперську точність, яка прямує до 100%. Тобто ворог удосконалює свої засоби ураження, а наші військові знаходять нові методи боротьби з ними. Скажімо так, ці літаки застосовувалися у відбитті атак і раніше, але зараз щось змінилося і ефективність їхньої роботи стала просто вражаючою. Можна здогадуватись, у чому тут справа, але нам важливий сухий залишок, а з ним – усе гаразд.

(Далі буде)