Від редакції
Сьогодні довелося почитати кілька привітань наших військових зі святом, і все, що траплялося далі, просто прогортав. Склалося враження, що ті, хто зобов’язаний вітати, або підходять до цього формально, або їм бракує досвіду складати слова в потрібні речення, щоб вийшло привітання від душі. Загалом, читати подібне більше не хочеться. Але я теж – той ще вітальник, і тому жодної критики з мого боку не буде. Замість цього було вирішено зробити привітання неформатним і з безліччю відступів різного характеру. Загалом, саме цієї миті я не знаю, що вийде в результаті, але буде щось велике.
🥳 ПРИВІТАННЯ
Сьогодні – День Збройних Сил України, і редакція ЛО, як і наші читачі на всіх континентах земної кулі, вітаємо всіх причетних до нього, оскільки самі вони сьогодні так чи інакше відзначають це свято. Особливі вітання тим, хто перебуває на передку, і, напевно, немає причин пояснювати – чому. Побажань буде лише два. Перше – перемоги. Не закінчення війни, не миру, а саме перемоги. Зараз багато хто соромиться або боїться писати чи говорити саме так, але ми бажаємо саме перемоги і того моменту, коли останній ворог, що не встиг підняти руки вгору, пірне в чорнозем.
Друге – удачі. Причому, удачі як особистої, так і тієї групи, яка зараз зайнята тим, щоб здійснилось перше побажання. Нехай у найпотрібніший момент у вас буде в розпорядженні зайва хвилина, зайвий міліметр або ж зайвий патрон, кинувши які на чашу терезів, ви проскочите ті двері, які ведуть на зустріч із нашими славними предками. Це ми завжди встигнемо. Удача може бути й у тому, щоб у вас виявився розумний командир, оскільки багато в чому від нього залежить і та хвилина, і той міліметр, про який було сказано, і багато іншого. Вона може прийти і взагалі нізвідки, що, напевно, багато хто відчув на власному досвіді. Ось такі банальні побажання, але вони – від душі.
❓ ЧОМУ ТАК СКУПО?
Насправді, війну можна порівняти з чорною дірою – астрономічним об’єктом, і не стільки тому, що вона поглинає в себе гігантську кількість усього, і в першу чергу – людських життів, а й тому, що той, хто до неї наближається, потрапляє в область, де закони фізики, а отже, й закони звичної нам світобудови, працюють інакше, ніж у навколишньому просторі. Навіть сам цей факт був обчислений теоретично, а тепер ми маємо різні, але непрямі підтвердження такого стану речей, які можна було отримати лише експериментальним шляхом, практичним шляхом.
І ось із війною приблизно те ж саме. Час там іде інакше. У якісь моменти розтягується, мало не до нескінченності, а в інші – летить так, що взагалі неможливо зрозуміти, як у такий невеликий проміжок часу вдалося помістити стільки багато подій. І зрозуміло, що перебуваючи впритул до цієї «чорної діри», оцінки всього, що відбувається, стають іншими. А отже, і наші привітання, що йдуть із «навколишнього простору», мають бути лаконічними, щоб не сприймалися як прикра дурість.
(Далі буде)