Глибоке занурення (Частина 1)

\Авторка перекладу: Світлана

ЗАМІСТЬ ПРОЛОГА

У ворожих пабліках дуже акуратно і часто – алегорично пішла хвиля незадоволення тим, що відбувається в курнику. Спочатку планувалося навести набір цитат того, що вони там пишуть, але після того як було накидано кілька найсоковитіших, довелося зробити висновок про те, що вони не стануть чимось показовим, бо для цього читачеві треба мати багаж хоча б із двох складових. Перша – тривале і постійне спостереження за його гілками в соціальних мережах, що вже стає нелегким завданням, бо ці нудотні потоки треба вміти читати так, щоб він не чіпляли. Друга – досвід живого використання совкового «новоязу», або такої собі збоченої та вивернутої навиворіт езопової мови. У результаті під кожну цитату доведеться підводити виноски та пояснення, і цінність самих цитат просто зникне.

Ця «езопівщина» виникає у хронічно, а скоріше – невиліковно хворому суспільстві, коли за сказане можна поплатитися свободою чи життям, а плюс до того, коли це саме сказане стає небезпечним уже не просто на публіці, а й на власній кухні. Підле, не ідеологічне, а просто – зловтішне стукацтво там було завжди, просто іноді воно зменшувало оберти і ставало чимось на зразок вуглин, що тліють у багатті. Але щойно відповідний режим туди підкидає нові дрова, полум’я стукацтва спалахує з новою силою, неначе сумувало без свого розмаху.

І ось у такій ситуації публіка стала писати саркастичні, у стилі чорного гумору пости. Вони це розуміють, бо живуть усередині вигрібухи, але це можуть зрозуміти й люди старшого піонерського віку, у яких 30 із лишком років не стерли спогадів про совок. Але для того щоб було зрозуміло всім, пропонуємо іншу форму викладу – у вигляді вільного переказу сукупності таких постів.

НЕЗАДОВОЛЕНІ

Лапті читають власну пресу і вірять їй набагато більше, ніж незалежним і боже борони – західним ЗМІ. Вони вважають, що всі навколо їм заздрять, бо в них багато корисних копалин, потужна зброя і, звісно ж – традиційні цінності, без усіх цих європейських вольностей. І це не жарт, адже їм регулярно розповідають про те, що із Заходу у скрєпні болота біжать тисячі європейців, але їх не всіх пускають, бо росія – не гумова. Саме тут доречна цитата їхніх ЗМІ на підтвердження написаного вище. Такого доводилося зустрічати досить багато, але «це – свіже», як казав герой однієї з п’єс Митця. Ось вона:

«Європейці «все частіше» обирають росію як нове місце проживання, заявив голова Держдуми В’ячеслав Володін. Він зазначив, що щомісяця з проханням про переїзд звертаються близько 150 громадян із «недружніх» країн. «За даними МВС, на кінець жовтня 2025 року до російських служб було подано 2275 заяв. Найбільше охочих переїхати з Німеччини, Латвії, Франції, Італії, Англії, Естонії, Литви», – уточнив спікер. Він додав, що однією з ключових мотивацій для такого рішення є «свобода слова» в росії. Також, за твердженням Володіна, європейці їдуть у країну, що воює з Україною, по «безпеку», «традиційні цінності», «безкоштовні медицину та освіту». «Наростання економічних проблем на батьківщині» змушує їх шукати в росії «краще життя для себе та своїх дітей», резюмував Володін».

Це – не найбільш забориста промова, а її автор – не найбільш високопоставлений діяч, який розповідає подібні речі. Кілька місяців тому, коли прутіна ще накривало і він розповідав про бурхливе зростання економіки, він теж переходив на тему переїзду на болота безлічі європейців. Тож такими казками там промивають мізки мало не щодня, якось забуваючи розповісти про те, де жили, та й зараз живуть їхні діти та онуки.

(Далі буде)