Хто кричить найголосніше? (Частина 1)

Сер Вінстон Черчилль став джерелом крилатих висловів просто на всі часи. Хто б і як не ставився до цієї великої людини, відмовити йому в дотепності не вийде. Насправді, видати коротку фразу, в якій буде закладений важливий і часто — багатошаровий сенс, можуть люди тільки певного складу розуму і не обов’язково наділені видатним інтелектом. Тут потрібен не тільки інтелект, а й чуття, а також смак до гри слів. Простіше кажучи, крилаті фрази народжуються не внаслідок спеціально спрямованого розумового процесу, а просто на льоту. І ось у Черчилля це виходило просто чудово.

Тут ми відштовхнемося від фрази, яка закріплена за Черчиллем, але достовірно невідомо, де і коли він її вимовив. На цій підставі, низка його біографів доходить висновку про те, що в даному випадку йдеться про апокриф або простіше кажучи, ця фраза вже існувала і, можливо, Черчилль її сказав, але не був автором, або й зовсім він її не говорив, а її йому просто приписали. Але все одно, більшість приписує фразу саме Черчиллю, оскільки вона чітко відповідає його стилю. Вона коротка і містка, а виглядає так:

«Зрадники завжди найголосніше кричать перед самою перемогою».

Сенс фрази всім зрозумілий, але я просто коротко викладу його, оскільки він буде потрібен далі по тексту. У даному випадку йдеться про те, що коли ворог опиняється в складному становищі, з якого вже проглядаються обриси катастрофи, він кидає в топку все, що в нього є, і не тільки на полі бою, а й те, чим він володіє в тилу свого суперника — агентуру. Вона найголосніше починає віщати про щось страшне, щоб деморалізувати публіку і, можливо, таким чином запобігти, або хоча б відсунути власну катастрофу.

І ось низка джерел, які формально є українськими, зараз просто фонтанують або цитатами, або тими ж апокрифами путіна про те, що він вимагає від України або погодитися на умови капітуляції, або він знищить Україну повністю. І ні, такі речі розповідає не тільки Лукашенко чи подібні йому екземпляри, а й деякі наші діячі. Причому, видають це за щось абсолютно нове, ніби лисий напів-фюрер ніколи такого не говорив.

І ось дивлячись на цей натюрморт з овочами, згадується та сама фраза, про яку йшлося вище. Якщо почалася істерика серед такої публіки, то це означає, що на болотах щось зовсім стало сумно і там почали нервувати, звідси й нічні дзвінки путіна Дональду Федоровичу, та інші нервові рухи. Адже від Конфуція до Макіавеллі, безліч філософів рекомендували майбутнім государям, які потрапили у скрутне становище, одне й те саме: «Не метушися під клієнтом». А тут явно спостерігається нервова метушня.

Воно звичайно, все можна списати на те, що літній наступ, який був умовно названий словами їхньої старої пісні «Это есть наш последний и решительный бой», не дав результатів, які були кілька разів анонсовані. До речі, ось ця пісня більшовиків, слова з якої наведені вище, мене ще з дитинства змушували замислитися про те, що з ними щось не те. Адже ніхто не каже «це є бій» чи «це є горілка». Слово «є» тут явно зайве і ніби говорить про те, що писала це людина, яка звикла розмовляти німецькою або англійською мовами, але це — тема для іншої історії, а ми повернемося до своєї.

(Далі буде)