Замість підтвердження (Частина 2)

Увесь фокус у подачі будь-якої новини, особливо — неприємної. Головне пояснити публіці, що нинішня неприємна ситуація — не катастрофа, а лише — тимчасові труднощі, викликані зовнішніми факторами. Адже всередині ж усе робиться правильно. Другий момент — треба донести до публіки просту думку: усе, що зараз відбувається, має одну причину — бажання самої публіки. Адже цар нічого не робить такого, чого публіка не хотіла б самостійно. Він просто реалізує її бажання, ну а зі своїми бажаннями публіці слід розбиратися самостійно. І третя — без такого чудового царя, якого всі безумовно і нестерпно люблять, неможливо вийти з цього скрутного становища. Це тому, що цар найкраще знає дорогу на вихід із «Ж», оскільки він же всіх туди й завів.

Тут треба зазначити, що Пєсков поки не пропонує всім дружно і з піснею йти до світлого майбутнього, яке ще видніється в тому місці, куди вони зайшли, але якщо треба — сам перший заспіває «Взвейтесь кострами». Ну а по факту, його промова виглядає просто зразково і, безумовно, гідна цитування.

«Ті, хто підтримує президента путіна, чи готові вони на якесь додаткове навантаження в нинішніх умовах? У мене немає сумнівів, що готові. Чи є воно збалансованим? Так, є. У багатьох країнах приймаються набагато більш кардинальні пакети кризового розвитку. Цих країн величезна кількість».

Чи не правда, зразкова промова? Як хвацько сказано «ті, хто підтримує путіна», а хто ж там його не підтримує, є такі? Виходьте, не соромтеся, ми тут якраз відмовилися від заборони тортур, тож вийдіть і голосно скажіть: «Я не підтримую царя». Але головне — не це, а те, що Пєсков розмірковує про те, що в інших країнах приймаються ще більш жорсткі, антикризові заходи і тут ми повертаємося до заяв путіна і голови ЦБ, які бадьоро розповідали про зростання. Адже коли економіка зростає, це ніхто не називає кризою і не приймає антикризових заходів.

Тут треба або хрестик зняти, або труси надіти. Виходить, що бажаючи чи не бажаючи того, Пєсков «спалив контору» і розповів про те, що криза вже ось вона, її навіть помацати можна. Ця промова там зіграла роль пачки дріжджів у туалеті й на допомогу вислали «конторську табакерку», яка мала б загасити вирування гівен, і ось що в неї вийшло, з посиланням на слова джерела в путінській адміністрації:

«2026-й у нас буде роком суцільної війни. Будуть бої і, сподіваюся, просування в зоні проведення СВО. Будуть удари ворога по наших тилах. Крім НПЗ і низки стратегічно важливих об’єктів, київський режим дуже цікавлять Москва і наші курорти, причому не тільки морські. Тому тут буде складно. Але це все не надто важливо. У 2026-му ми станемо на рік ближче до перемоги. Думаю, будь-який росіянин заради цього потерпить будь-які незручності — і фінансові, і військові, і всякі інші».

Стануть вони на рік ближче до перемоги… Адже навесні вони заявляли про те, що літній наступ усе вирішить. За язик ніхто ж їх не тягнув, самі таке розповідали, а тепер он воно що — київський режим цікавить москва. Як риторика змінилася навіть у глибині цієї клоаки. Але головне, дорогим росіянам, зокрема й москвичам, щойно повідомили про те, що на них чекають фінансові, військові та інші неприємності, які їм доведеться терпіти, оскільки вони ж люблять путіна, а путін любить воювати.

Простіше кажучи — наявність кризи вже підтверджено і, навіть більше, підтверджено й те, що виходу з неї немає. Принаймні, з правлячої зграї його вже ніхто не бачить. Тож занурення продовжується, а дрони ЗСУ, напевно, вже піднялися в небо.