Три повісті (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

«УДИВИТЕЛЬНОЕ РЯДОМ, НО ОНО ЗАПРЕЩЕНО»

Одним з основних маркерів нормальної, розсудливої людини, безумовно, є її почуття гумору. Так, гумор буває різний, і подекуди – дуже різний, але якщо почуття гумору немає, то тут уже є проблема. Але це працює в повсякденному житті і для простих людей, таких як ти або я, а от із публічними персонами справа ще серйозніша, бо до базового шару почуття гумору додається ще один – коли гумор спрямовано на адресу цієї самої персони. Адже якщо ти зі шкіри пнувся для того, щоб стати знаменитим, то зобов’язаний приймати і світлий, і темний бік цієї знаменитості, в тому числі й те, що ти станеш об’єктом жартів. До них треба ставитись як до невід’ємної частини свого статусу або треба попрощатися зі своїм становищем, щоб жити спокійно й тихо.

А далі все залежить від того, наскільки розвинене власне почуття гумору і наскільки вистачає інтелекту, щоб встояти під градом жартів. Зазвичай рекомендується потужний прийом для виходу із ситуації з жартами – публічно пожартувати над собою так, щоб зайти далі, ніж жартівник, і тоді в нього зникає інтерес до продовження жартів. Увагу ж буде утилізовано вже на вашому жарті. Але для цього потрібен розум, який швидко працює, та достатній рівень інтелекту. Якщо цього немає – контргра не вийде. І тоді починається цькування за жарти.

За радянських часів на цю тему був відомий анекдот, у якому іноземний журналіст запитав Брежнєва про те, яке в нього хобі. Той замислився, а потім відповів:

– Я люблю збирати про себе анекдоти.

– І багато ви їх назбирали?

– Та вже майже два табори.

Здавалося б, ті часи канули в Лету, але в курнику такі жарти знову можуть забезпечити років п’ять «віддалених місць». Там уже повернулася диктатура, і дивуватися вже нема з чого, а от про те, що щось подібне може статися в США, важко було навіть подумати. Проте буквально днями там закрили гумористичне телешоу саме за це. Але найголовніше – закрили його не за слова гумориста, а за те, що сказав сам Трумп. Ось сюжет, який і став причиною закриття шоу та звільнення його ведучого.

Як неважко помітити, гумор ситуації згенерував сам Додік. Його слів ніхто не перекручував і нічого до них не додавав, але наслідки демонстрації цього сюжету стали абсолютно фатальними. При погляді на все це іноді здається, що це якийсь дурний сон і що такого в США просто не може бути за визначенням. Проте це відбувається тут і зараз. Щоправда, там справа ще не дійшла до того, щоб жарти про Трумпа вже почали вимірюватися таборами, а точніше – в’язницями. Але, очевидно, ситуація просувається в цьому напрямі просто прискореними темпами. А сам Додік розповідає, що люто ненавидить своїх політичних опонентів. Тобто це говорить перша особа держави, і це – не Зімбабве чи Судан, а США.

(Далі буде)