На болотах полюбляють розмірковувати про те, що вони відновлюють совок, а це може означати лише одне — там намагаються розвернути курс у бік комунізму. Але, як добре відомо, такий шлях завжди починається з одного й того ж — боротьби з експлуататорами. Вони ж — власники фабрик, заводів і великих пароплавів. Простіше кажучи, реалізується принцип: фабрики — робітникам, землю — селянам. Але нічого такого не спостерігається навіть близько. Путінська шобла міцно тримається за все це так, що ніхто до нього навіть наблизитися не може, а без цього ні про який комунізм чи соціалізм навіть мови вести не варто. Тобто, можна скільки завгодно цокати язиком і розповідати про смачне морозиво, але без відчуження майна у великих власників руху в цьому напрямку не буде.
Тоді потрібно дивитися в інший бік і зробити припущення, що все це рухається в бік капіталізму, незважаючи на приємні люмпену гасла і казки про загальне благо. Начебто наявність величезної кількості мультимільярдерів, на чолі з путіним і його рідними та близькими, говорить саме про це, але і тут — не все так просто. Класики чітко описали головну ознаку капіталіста — прагнення до максимального прибутку. Але просто зараз путін вганяє країну в гігантську яму збитків, і це не сильно співвідноситься з рухом у цьому напрямку. Але кудись же все це рухається і що ж вони таки будують? А рухаються вони “своїм шляхом” і будують “русскій мір”, який стоїть осторонь від звичайних напрямків руху.
Насправді, вони будують суспільство живодерів, і це саме живодерство є самодостатньою і, головне, всім зрозумілою цінністю. Тобто, їхньою метою є створення суспільства, в якому буде дана максимальна свобода для насильства, в різних його проявах. Те, що путін — кровожерливий психопат, було зрозуміло ще на зорі його шляху до влади, але за свої 20 років він підняв з каламутних глибин те, що тепер перетворилося на суспільство-психопата. І це — не стилістична фігура. Там уже виросло ціле покоління психопатів, які прагнуть насильства, заохочувані державною владою. Ось лише два приклади на цю тему.
Нещодавно журналісти ВВС взяли інтерв’ю у кількох десятків наших полонених, яких нещодавно обміняли на росіян. І ті розповіли про те, що діялося в застінках, у яких їх утримували. Причому, не було жодного полоненого, який міг би сказати, що щодо нього не застосовували тортур. Причому, ці тортури застосовуються рандомно і не для покарання або чогось такого, а просто тому, що росіяни отримують від цього задоволення. Охочі можуть почитати весь цей матеріал самостійно, а ми тут навіть цитат не будемо наводити.
Єдине, що можна сказати про те, що повідала колишня в’язниця, так це повна приреченість наших полонених, оскільки там їхня доля взагалі нікому не цікава. Жодних вимог Женевської конвенції, яка регулює утримання військовополонених, ніхто навіть не думає дотримуватися, але тут важливо інше. Їхні тюремники явно відпрацьовують прийоми тортур, які готові застосовувати до кого завгодно, хоч до полонених, хоч до своїх співвітчизників. Тобто, там іде рух у цьому напрямку, що вже дуже скидається на сталінські застінки. І між іншим, вихід з конвенції із заборони тортур зробить їх мало не обов’язковим номером програми будь-яких силових структур. Там поки ще не приступили до масових страт, але щодо тортур, напевно, обійшли своїх сталінських дідів.
(Далі буде)