Ломбард (Частина 2)

Тобто, позиція Китаю була чіткою — грошей на будівництво не дамо. Хочете будувати — будуйте, але за свої і до кордону з Китаєм, а на своїй території ми самі побудуємо те, що нам потрібно і як нам потрібно. Фокус тут був у тому, що у путіна був стабільний збут газу в Європу і завертати ямальський газ на Китай, а саме його повинен приймати газопровід «СС-2», було не комільфо. Європа платить набагато більше і споживає газу теж кратно більше і плюс до того, там налагоджена «відкатно-поворотна» схема, яка і так добре поповнювала особистий рахунок путіна. Тому взяти і віддати обсяги вже прилаштованого і на хороших умовах газу, можна було тільки через жорстокий розпил чужого фінансування на будівництві.

З цієї причини, нові умови Китаю, де профіт афери був мінімальним або взагалі був відсутній, путіна не надихнули. Тож технічно, від реалізації СС-2 відмовився сам путін, оскільки Китай змінив умови будівництва другої черги газопроводу. А потім ситуація змінилася і всі ми знаємо про те, як це сталося. У будь-якому випадку, путін зарізав курку, яка несла йому золоті яйця, у вигляді європейського експорту, і тепер у нього просто немає вибору. Зате цей вибір завжди є у Китаю. У тому проміжку часу, поки цей проєкт був поставлений на паузу, почалося будівництво чергової нитки газопроводу з Туркменістану до Китаю і тому, у Пекіна просто немає проблем з поставками газу.

Плюс до того, Китай активно скуповує СПГ і тільки що до газового балансу додалася величезна частка скрапленого газу з Канади. І ось на цьому тлі, проходить повідомлення про те, що «СС-2» зрушився з мертвої точки. У цій схемі все ясно. Китай — точно не є стороною, що потребує, або прохачем. У нього достатньо постачальників газу і для метушні немає жодних причин. А значить, він як мінімум — не буде послаблювати своїх позицій, а судячи з того, в яку глибоку «Ж» завів свою країну путін, то її цілком можна і посилити. А з урахуванням східного менталітету, можна не сумніватися в тому, що Сі скористався ситуацією і вичавив з путіна набагато більше, ніж Моді за вже існуючими проєктами і тим паче — за майбутніми. І ось на цьому тлі — дивимося на те, як ворожі ЗМІ описують цей «прорив»:

«Міллер сказав, що підписано юридично зобов’язуючий меморандум про будівництво газопроводу Сила Сибіру-2 до Китаю потужністю 50 мільярдів кубометрів на рік і транзитного газопроводу Союз Восток через Монголію… Угода про постачання по газопроводу Сила Сибіру-2 розрахована на 30 років, при цьому ціна поставок буде нижчою, ніж для Європи через більш коротке транспортне плече, повідомили російські агентства. За даними Мінекономіки, ціна поставок російського газу в Китай оцінюється на 30-40% нижче, ніж в Європу».

Для тих, у кого з географією склалося не дуже, угорі малюнок цього самого «плеча» і кожен може побачити, наскільки воно «коротше». Якщо рахувати відстань від Ямалу до Китаю і до західного кордону федерації. Плюс до того, слід врахувати і той момент, що будівництво газопроводу тайговій глушині та в цивілізованій місцевості — абсолютно різні речі.

Ще раз повторимо, за «прорив» там видають «юридично зобов’язуючий документ». Зрозуміло, що це — не контракт і тут ще питання про те, кого і чим він юридично зобов’язує. Вони що ж хочуть сказати, що якщо Китай плюне на все і забуде, вони його по судах затягають? Цей сюжет навіть гумористам не продаси. І потім — хто фінансує, хто буде власником труби і врешті-решт, скільки коштуватиме газ, у разі реалізації проєкту — не сказано. І швидше за все, не сказано не від хорошого життя, а тому що діватися путіну вже нікуди і йому вже потрібно отримати підтвердження покровительства Китаю просто за будь-яку ціну. Ну а в таких випадках, китайці свого не упустять.

По суті ми зараз спостерігаємо цілком зрозумілу картину. Путін здає в ломбард найцінніші активи країни. Причому, робить це за безцінь і практично без жодної можливості повернути їх назад. І якщо на ситуацію подивитися з точки зору Китаю, то це і є найбільш пряме застосування «м’якої сили». Ну а лапті будуть слухати казки про те, як путін нагнув Сі.