Балканські війни. Частина 6. Боснійська війна (1992–1995)

Війна в Боснії і Герцеговині (БіГ) тривала з 6 квітня 1992 року по 14 вересня 1995 року між Сербією та Чорногорією, з одного боку, Республікою Боснія і Герцеговина – з іншого та Хорватією – з третього. Так, між БіГ та Хорватією в цей час був збройний конфлікт, який я опишу в окремій частині.

Офіційним початком війни вважається 6 квітня 1992 року, коли напали на столицю БіГ – Сараєво. Але фактично війна почалася 1 квітня 1992 року, коли Сербська добровольча гвардія під командуванням злочинця Желько Ражнатовича (Аркана) перейшла сербсько-боснійський кордон і, атакувавши місто Бієлина, влаштувала першу різанину боснійців.

З осені 1991 року до початку війни в усій БіГ відбуваються дивовижні та небезпечні події. Патрулі МВС перехоплюють вантажівки зі зброєю, про які ніхто нічого не знає. Резервісти з Сербії та Чорногорії, мобілізовані на війну проти Хорватії, проходять транзитом через Боснію і періодично відкривають вогонь для залякування місцевого населення. З’являються барикади і самозвані правоохоронні органи, які здійснюють «контроль» дорожнього руху.

Уся ця метушня неминуче призводить до війни. І головним агресором у цій війні очікувано виступає Сербія зі своєю Югославською народною армією (ЮНА). За задумами Сербії, ЮНА повинна була окупувати територію БіГ за дуже короткий час, до кінця літа 1992 року. З цією метою одночасно починається наступ на чотирьох головних напрямках: Сараєво, долина річки Сава, долина річки Дрина та Герцеговина.

Я не буду докладно описувати хід війни. Моя мета інша – показати, хто агресор, а хто – жертва агресії, і показати наслідки агресії. Я покажу перебіг війни мазками.

Лінія фронту в районі Сараєва – внутрішнє кільце облоги – остаточно встановлюється у травні 1992 року і залишається незмінним до кінця війни.

Також лінія фронту на інших ділянках встановлюється до кінця літа і осені 1992 року і не змінюється до кінця 1994 року. Сербські джерела стверджували, що армія Сербії контролювала тоді близько 70% території БіГ, а джерела БіГ і Хорватії писали, що серби контролювали лише 42% території БіГ. Точних даних я не знайшов.

Сербам так і не вдалося втілити свій стратегічний план – швидко захопити територію БіГ та поєднати захоплені території з Сербською Країною у Хорватії. Мені це дуже нагадує плани ракоцапів про захоплення восьми областей України і забезпечення сухопутного коридору до Криму та Придністров’я.

З травня 1995 року розпочинається підготовка до операції «Буря» в Хорватії. План операції включає участь армії БіГ на своїй території. Я вже писав про унікальність сербів, які так дістали всіх навколо, що католики-хорвати та мусульмани-боснійці, незважаючи на постійні конфлікти, об’єдналися проти спільного скрєпного «православного» ворога – сербів – і вимели його вогняною мітлою зі своїх територій. Тут слід зазначити, що окрема частина світу в особі США не пила пиво розслаблено, а активно працювала у процесі підготовки та проведення операції «Буря». А інша частина світу в особі Німеччини та Франції продовжувала пити пиво і висловлювати занепокоєність.

Війна закінчується підписанням у листопаді 1995 року Дейтонської мирної угоди, яка досі вважається спірною та неоднозначною.

Наслідки цієї війни щодо людських жертв катастрофічні. Прокуратура Гаазького трибуналу у 2010 році оцінила мінімальну кількість загиблих у 89 186 осіб, заявивши, що найбільш імовірними жертвами є 104 732 особи. За іншими оцінками, в цій війні загинуло і зникло безвісти близько 200 тисяч осіб, понад два мільйони жителів стали біженцями.

11 липня 1995 року почалася «Різанина в Сребрениці» – скоєне сербами під командуванням генерала Ратко Младича масове вбивство близько восьми тисяч боснійських мусульман чоловічої статі віком від 12 до 77 років. Ці події називають наймасовішим вбивством у Європі з часів Другої світової війни. Міжнародний суд визнав різанину у Сребрениці геноцидом.

Згідно зі звітом ООН, усі країни скоїли воєнні злочини під час війни, але сербські сили несуть відповідальність за близько 90% із них, водночас хорвати несуть відповідальність за 6%, а боснійці – за 4%. Етнічні чистки, а також руйнування культових споруд, кладовищ, культурних та історичних будівель відповідних етнічних груп були звичним явищем під час цієї війни.

Під час конфлікту зґвалтовано від 12 тисяч до 50 тисяч жінок, більшість із яких були боснійськими мусульманками, і більшу частину насильства вчинили сербські сили. Дослідники вважають ці дані дуже заниженими.

За даними юридичних експертів Гаазького трибуналу, на початок 2008 року 45 сербів, 12 хорватів та чотирьох боснійців було засуджено трибуналом за воєнні злочини.

Колишнього президента Республіки Сербської Радована Караджича засуджено до довічного ув’язнення за злочини проти людяності та геноцид. Ратко Младича було також засуджено до довічного ув’язнення за воєнні злочини у зв’язку з облогою Сараєва та різаниною у Сребрениці. Президента Сербії Слободана Милошевича було звинувачено у воєнних злочинах, злочинах проти людяності та геноциді.

Далі буде.

Ваш Готельєр-бандерівець