Невеличкі спостереження (Частина 1)

Якось мені вже доводилося розповідати про те, як окремі злочинці вибудовують свою лінію захисту і як слідчому, або адвокату з боку обвинувачення, доводиться руйнувати цей захист. Декілька разів мені особисто доводилося спостерігати, як злочинець буквально відбудовує не лише власну лінію захисту, а і ретельно вплітає в неї речі, які на перший погляд, не мають стосунку до суті справи, але саме таким чином зміцнюється позиції захисту. В такому випадку доводиться по декілька разів заходити на той самий вузол питань з різних сторін аби спіймати опонента на протиріччях. Тобто, дуже важливо знайти той момент, коли опонент сам собі завдає удару, самостійно спростовуючи власні покази. Саме в цей момент його вдається зламати, оскільки постає просте питання: де ти кажеш правду тут, чи там?

Все це прийшлося згадати тому, що міцність і «товщина» такого захисту мають свої недоліки. Все може почати руйнуватися з дрібниці, яка не стикується з рештою картини, а далі – йде лавина, яка змітає все. Тобто, чим складніше вигадана картина, тим важче тримати її у рівновазі, оскільки видумана конструкція, якою б вона не була геніальною, не враховує нових обставин, які не були відомі спочатку. А на них треба не просто реагувати, а чинити так, щоб ця реакція строго вписувалася саме у вигадану конструкцію. І такі речі можна спостерігати прямо зараз і з різних напрямків.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ №1

Нещодавно ми стали свідками того, як в першу чергу ворог, а в другу – начебто наші діячі висвітлювали події на Покровському напрямку. Ми навмисно не торкаємося теми того, що там відбувалося на той час, і що відбувається зараз. В даному випадку цікаве інше. Ворог писав про те, що прорвав фронт і вийшов на оперативний простір, з можливістю безперешкодного пересування по тилам. Інші оглядачі писали про те, що у найближчі 24-48 годин вирішиться доля України.

Спостерігаємо далі, і от у певний момент, усі ці заяви, карти та інше, просто зникли з інформаційного простору. Ще раз підкреслю, в даному випадку ми не торкаємося суті подій, а лише спостерігаємо за рухами в інформаційному просторі. Що стосується ворога, то тут він може поводитися так, як вважає за потрібне, оскільки відверто веде інформаційну війну проти України, хоча логіка підказує, що вказані події мають якось розвиватися і напевно, їх треба якось висвітлювати, але – ні. Далі – тиша.

Але така ситуація викликає питання до начебто нейтральних або наших джерел інформації про те, чому вони не висвітлюють подальший перебіг подій. Цей наступ відбито? Тоді мабуть треба докладно описувати те, як це відбувалося і можливо – відбувається зараз. Або якщо виявилося, що наступ мав не такий масштаб і не такі наслідки, про які так гучно писали, то мабуть треба якось це пояснити своїм читачам і глядачам, а може й вибачитися за те, що опинилися у таборі вентиляторів, які розкидували чиєсь лайно? Ну а якщо то була правда і наступ ворога продовжується, то чому саме зараз якось зник інтерес до цієї теми? У будь-якому випадку, тут спостерігається очевидне протиріччя підходів до висвітлення цієї теми. І чомусь воно синхронізується у часі і векторі з тим, як це робить ворог. Чому це відбувається – інше питання, а ми переходимо до наступного епізоду.

(Далі буде)