Автор перекладу: Світлана
У МОСКВІ
Московський сміх над бєлгородівцями та шебеківцями за те, що ті скаржилися не так на роботу дронів ЗСУ, як на потуги власної ППО, що регулярно лупила по багатоповерхівках, і на «загублені» бомби власних бомбардувальників, майже стихли. І трапилося це не тому, що аналоговнєтна система ППО «Панцир» перестала акуратно вкладати свої ракети в багатоповерхівки, а тому, що це вже відбувається і в підмосков’ї. Так, у москві та ближніх передмістях починають відчувати смак нового життя, бо щоночі там звучать сигнали повітряної тривоги, а в небі розгортається яскраве шоу.
Тепер вони знають, як звучить дрон, коли він пролітає і тим більше пікірує, і засвоїли визначення роботи тих самих «Панцирів», на які скаржилися бєлгородівці. Заради справедливості треба сказати, що в багатоповерхівки свої ракети ще не прилітали, але вони вже на шляху до цього. Так, у московському Зєлєнограді просто на тротуарі було виявлено бойову частину ракети від ЗПРК «Панцир». Мабуть, вона стараласа щосили, але до найближчого будинку все-таки не долетіла і сумно впала абиде.
Публіка, дивлячись на цю красу, ставить запитання меру москви: «Собянін, де ППО?», – а той розводить руками і відповідає у старому стилі: «Не знаю, товаришу майор». Але він не просто таке відповідає, а й переводить стрілку на чоботів, мовляв, пильнують вони не так хвацько, як того хотілося б. В результаті там виникають такі сюжети:
«Сєргєй Собянін вважає, що роботу ППО потрібно «поліпшити та оптимізувати» так, щоб безпілотники, запущені ворогом, не підлітали близько до столиці».
Більше того, він уже натурально обурений таким станом справ і особливо тим, на що поступово перетворюються аеропорти. Місцева влада змушена запустити додаткові паровози до Санкт-Ленінграда, бо на літаки вже надії немає. З огляду на те що аеропорти тепер швидше закриті, ніж відкриті, і ця тенденція лише посилюється, то паровозний чинник стає дедалі актуальнішим. А тим часом один із собянінських помічників натурально обурений і говорить буквально таке:
«Сєргєй Сємьонович звернувся до військових. Він вважає, що необхідно оптимізувати роботу ППО, зробити так, щоб дрони і близько не підлітали до москви, збивалися в ідеалі взагалі до того, як вони досягнуть московської області. Щоб уламки не падали на будинки у підмосков’ї та не зупинялася робота аеропортів. У світлі попереджень про те, що атак на москву побільшає, це серйозне завдання», – сказало нам джерело в оточенні столичного мера. Інший у принципі обурений роботою ППО. «А якщо ракети полетять, їх над центром москви зіб’ють? Чи взагалі пропустять?» – запитав він».
Тобто нервозність вже стрімко наближається до точки кипіння, і це не тому, що мер особисто злякався. Меру боятися нічого, бо йому за статусом передбачено підземне укриття, і він там з комфортом може пересидіти будь-який наліт, але от дорогі москвичі все нервовіше ставлять запитання про те, що ж це за війна виходить, коли прилітає безпосередньо по москві. Про таку війну вони не домовлялися і не бажають спостерігати ось це все у своєму небі та посеред вулиць.
Та сама тягова підстанція
Між іншим, риторика Собяніна під час війни має дуже ризикований характер, бо саме чоботи та їхні клани зараз сидять на найбільш повноводних та каламутних фінансових потоках, і попри все, він дозволяє собі їх критикувати. Мовляв, війна – війною, а от щоб москва не страждала – робіть, що хочете. Очевидно, що він висловлює думку не тільки «дорогих москвичів», які на власні очі побачили вибухи, а на власні вуха почули хлопки, а й пацієнтів набагато важливіших та рішучіших. Воно, звісно, можна й відмахнутися від слів мера, але це може вилізти боком просто в найближчій перспективі. І чоботи відповідають на цю промову вже власним випадом:
«ППО працює на межі своїх сил і дуже ефективно. Собяніну краще помовчати й радіти, що дрони зараз не літають, наприклад, над Красною площею чи Тверською. Ми звернемося до Владіміра Владіміровича, нехай пояснить Собяніну, що не можна ображати військових».
Ось як. А тим часом у самого спадкоємця князя Растопчіна є куди посипати сіль на «рани прутіна», залишені численними ножами в спину. Справа в тому, що сам прутін спустив гігантські кошти на організацію купола ППО над москвою і сам неодноразово вихвалявся тим, що створено найсучаснішу у світі й повністю герметичну систему ППО. А Собянін з міського бюджету теж ввалився в ППО дуже не скупо і тепер має повне моральне право ставити запитання про те, чому дрони підлітають так близько.
Чоботи, напевно, забули, чиї гроші вони прогуляли, а мер може їм це нагадати через прутіна та ще й підштовхнути того до думки, що чоботи весело прогуляли не тільки московські, а й федеральні гроші, а в сухому залишку дрони підлітають дедалі ближче. Мало того, він цілком може згустити барви і зауважити, що мовляв, чоботи розповідають про роботу московської системи ППО на межі, але, крім дронів, туди ще нічого не прилітало. Що вони робитимуть, коли полетять крилаті ракети і балістика? Мало того, Собянін може запитати прутіна про те, чи настільки він впевнений у герметичності прикриття його московської резиденції Ново-Огарьово? Тож тут чоботи можуть виявити, що на руках у них не так і багато козирів. А тим часом вирування виходить уже на новий рівень.
УЛАМКИ НА КОЛІЇ
Історія з 50 поїздами, що завмерли в районі Ростова, станом на обід неділі обросла деякими подробицями. На той час уже стояло 132 потяги, і постало питання про те, щоб їх терміново розтягувати за допомогою тепловозів чи навіть паровозів. Як воно там просто зараз – неважливо, але просто зазначимо, що за допомогою добрих птахів вдалося практично повністю зупинити кавказький напрямок залізниць противника. А між іншим, саме ця ділянка залізниці є опорною для всієї логістики окупованих територій України, включаючи Крим. Ми ж пам’ятаємо, що саме через Ростов ідуть потяги, які прямують на Керченський міст і далі – в Керч, Феодосію, Сімферополь та Севастополь. Туди ходять не тільки й не стільки пасажирські потяги, як вантажні, на яких покладено функцію логістичного забезпечення південної групи військ.
«Постой, паровоз! Не стучите, колеса…»
Місцева влада пояснила ситуацію тим, що на залізничне полотно впали уламки успішно збитого дрона ЗСУ. Всі розуміли, що це повна нісенітниця, але все-таки не знали, що сталося насправді. А фактично виявилося, що прямим влучанням дрона уражено тягову підстанцію Північно-Кавказької залізниці Замчалово. Після чого на всіх станціях пройшла екстрена команда: «Ша! Вже ніхто нікуди не їде». А ми пам’ятаємо, як вони влучили у пасажирський поїзд у Дніпрі. Тут же все було за технікою, поїзд із пасажирами ніхто не чіпав, але результат вийшов просто чудовий.
І ЩЕ ПРО ПОТЯГИ
Зараз, мабуть, цього вже ніхто не пам’ятає, але років десять тому прутін мамою поклявся в тому, що вивезе з Сирії і знищить на території федерації всю хімічну зброю Асада. Згодом він урочисто заявив, що це вже зроблено і хімічну зброю вивезено на територію федерації, де її було жорстоко знищено. Але фокус у тому, що асадівські війська не перестали застосовувати цей вид зброї проти мирного населення, а зараз і саму москву викрито в тому, що вона застосовує цю зброю у війні з Україною. Це вже підтвердили як факт міжнародні інстанції. І це при тому, що 27 вересня 2017 року було оголошено, що росія повністю завершила ліквідацію всіх запасів хімічної зброї, виконавши свої зобов’язання за Конвенцією про заборону хімічної зброї.
Однак, як тепер уже зрозуміло, нічого вона не знищувала, а заяву зробила для того, щоб фрау Меркель та інші «прутін ферштейни» проковтнули це як солодку пігулку. Тепер же російські війська масово застосовують хімічну зброю на фронті і навіть не переймаються тим, що в такому разі їхній цар виявляється балаболом, а папери з його підписом мають меншу цінність, ніж рулон туалетного паперу «Попина радість». І ось буквально щойно ця тема отримала ще один, досить цікавий штрих. Виглядає він так:
«У Ніжегородській області росії пролунав вибух на залізничному перегоні між станціями Дзержинськ і Желніно. Інцидент стався приблизно за 40 кілометрів від обласного центру. Примітно, що в Нижньому Новгороді проживають приблизно 1,2 млн жителів, проте інформації про те, що сталося, немає в місцевій пресі та великих пабліках».
Словом, вибухнув собі потяг і вибухнув, мало що там у них вибухає. Але саме цей поїзд виявився незвичайним як на вигляд, так і за вмістом, який був у його вагонах. Саме тому і вказується відстань до обласного центру та кількість мешканців у ньому. Справа в тому, що поїзд перевозив велику кількість загадкових, але вкрай небезпечних хімічних речовин, які ніяк не повинні потрапити у навколишнє середовище, бо мешканці обласного центру можуть почати як один кашляти чи ще гірше. І що найголовніше, ось уже вісім років, за словами царя, у них не виробляють, не зберігають і не перевозять нічого подібного, а тут – такий конфуз. Ну що ж, усім відомо про те, Нижній Новгород та його околиці просто нафаршировано військовими підприємствами, куди регулярно прилітають добрі птахи. Відповідно, на цих підприємствах працюють ніжегородці, і тому всім їм можна побажати вдалих рекреацій, або, як казали в совкові часи: «Дихайте глибше, проїжджаємо Сочі!»