Незвичний погляд. Про строк і термін

Автор: Світлана

Сьогоднішня стаття не зовсім дотична до тематики сайту, але, я сподіваюся, вона може комусь стати у пригоді. Крім того, певним чином вона все-таки стосується подій навколо нас.

Нещодавно банк надіслав мені повідомлення про те, що термін дії моєї картки спливає 08/25. Тим самим вкотре нагадав про співвідношення слів «строк» і «термін», тому я вирішила поділитися тим, що знаю, і навести свої роздуми, де маю сумніви.

«Строк» і «термін» – це настільки різні слова, що їх спеціально закріплено у Цивільному кодексі України. Чому це важливо? Тому що від цього залежить виконання зобов’язань за договором, однією з істотних умов якого є «Термін дії договору» (варіант – «Строк дії договору»), і нечітке розуміння або недотримання цієї умови може спричинити різні халепи. 

Отже, у Розділі V «Строки та терміни. Позовна давність» Цивільного кодексу є Глава 18 «Визначення та обчислення строків», з якої наведу кілька статей. «Стаття 251. Поняття строку та терміну. 1. Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. 2. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. 3. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Стаття 252. Визначення строку та терміну. 1. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. 2. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати».

Статтю 253 «Початок перебігу строку» поки що пропускаємо, але якщо треба буде, то є підказка, де подивитися. А наступна, 254, стаття визначає всі варіанти закінчення строку: «Стаття 254. Закінчення строку. 1. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. 2. До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року. 3. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку… 4. Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку. 5. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день».

Отже, банківській на картці вказано саме термін дії, тобто кінцеву дату, коли спливає строк її використання. І якщо цим терміном є «08/25», то я сподіваюся, що мій шановний банк знає, що це 31 серпня 2025 року.

Для порівняння понять строку і терміну можна переглянути інструкцію до ліків та упаковку до них – коробочку або блістер з таблетками. В інструкції зазвичай вказують строк придатності – два, три, чотири роки, не більше семи днів після відкривання флакона тощо. А на коробці вказують термін придатності – конкретну дату, після якої ці ліки краще не використовувати.

Чому ці слова викликають таку плутанину? Тому, що, з одного боку, в російській мові слово «срок» означає обидва поняття, а по-друге, українське «строк» часто сприймається як росіянізм (або русизм, як його називали наші мовознавці на початку ХХ століття і часто й ми називаємо зараз), яке хочеться замінити словом «термін». Але обидва слова є в нашій мові, і за своєю логікою вживається кожне з них, а також похідні від них слова.

Так, воїнська служба, яка триває визначений період, є строковою (але не терміновою), і служать її строковики. Одне з актуальних зараз слів – «відстрочка». Це правильно чи все-таки відтермінування? Можна перевірити так само: якщо до якоїсь дати (=терміну), то це відтермінування. Це слово є у вжитку, і у своєму значенні (перенесення якоїсь дії на певну дату) воно виглядає логічним. Якщо ж дія переноситься на якийсь період, то це відстрочка. Наприклад, можна перенести виконання робіт до понеділка або на тиждень. У Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період відстрочку визначено саме певним проміжком часу, а не кінцевою датою (=терміном): відстрочка різним категоріям осіб надається на строк, визначений законодавством; на семестр; строком на один рік; на строк дії відповідних підстав тощо. 

Зі строком пов’язане також слово «розстрочка». Його доля ще складніша, бо воно сприймається як ще відчутніша калька з російської, яку варто замінити питомим словом. У Словнику української мови є слова «розстрочення» і «розстрочка». Вживається варіант «на виплат», але на тлі слів «оплата», виплата», розплата» особисто мені це слово видається трохи незвичним з його формою чоловічого роду «виплат». Магазини і торговельні мережі зайшли з іншого боку: «Оплата частинами», тобто, по суті, повна виплата розтягується в часі. Мені здається, мова зараз у пошуці коротких і зручних найменувань для цього поняття. Єдине, що виглядає нелогічним, –  це варіант «розтермінування», бо «розтягнути» конкретну дату в часі навряд чи можна.

А що з парою «прострочений» і «протермінований»? У Цивільному кодексі понад 50 раз вжито слова «прострочення», «прострочив». Причина – співвіднесення з поняттям строку: «Стаття 612. Прострочення боржника. 1. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом». Втім, слово «протермінований» має свою логіку утворення (=у якого сплив термін придатності) і тому теж зараз вживається.

Отака історія на сьогодні.